Повна версія статті була опублікована ХХ номері вісника Львівського історичного музею “Наукові записки” (ст. 383—393). Ознайомитись із повною версією даного матеріалу можна за покликом

Незважаючи на неодноразову згадку лейтмотиву експозицій з теми Другої світової війни в Музеї, питання атрибуції, введення в обіг та історії надходження конкретних предметів, які представляють собою елементи озброєння сторін даного конфлікту, позбавлені уваги дослідників. Прикладом цього є ряд німецьких сталевих шоломів із фондової групи “Зброя”. Незважаючи на функціональність солдатських шоломів на час бойових дій, значна частина однотипних предметів надійшла до Музею в хорошому стані. Огляд сталевих шоломів Третього Райху із фондової  групи “Зброя” представляє інтерес як у контексті прикладного музеєзнавства, так і конкретних аспектів мілітарної історії: еволюції захисного спорядження піхоти першої половини ХХ ст.; функціональності конкретних типів касок, прийнятих на озброєння силовими структурами Німеччини; становища промисловості країни у довоєнний період та на час Світової війни.

Мета нашої розвідки — ввести в науковий обіг корпус німецьких сталевих шоломів, наявних у фондовій групі “Зброя” Львівського історичного музею.

Перший німецький солдат у сталевій касці, якого я побачив, одразу видався мені провісником якогось чужого й суворішого світу.
Ернст Юнгер, “В сталевих грозах”[1]

Найбільш виразним та пам’ятним елементом озброєння першої половини ХХ ст. був шолом німецького солдата – «штальхельм»  (нім. Stahlhelm – «сталевий шолом»). Його форма (циліндричний ковпак, що охоплює голову, конусний напотиличник, який прикриває вуха від удару звукової хвилі та шию від осколків, а також виступаючий козирок) залишається впізнаваною донині[2]. Образ солдата з різкою тінню, що лягає на обличчя із рубленими рисами, від козирка, став штампом німецької пропаганди.

Витоки цього пропагандистського образу сягають доби Першої світової війни. На цей же період припадає розробка та масове застосування першої стандартизованої моделі німецького сталевого шолому зразка 1916 р.[3], розробленого Г. Швердом та  А. Біром[4]. Дана каска вироблялась рядом підприємств, зокрема Stahlwerk Röchling-Buderus, із несуттєвими змінами, до 1918 р.[5]

Подальші двадцять років по завершенні Світової війни прийшли під знаком зміни тактики основних видів сухопутних військ Німеччини. Не оминуло це й піхоту – збільшення її мобільності, відмова від позиційних боїв[6], вкупі з потребою збільшення аварійності шолому, поставили перед конструкторами підприємства два основні завдання: 1) розробки нового типу підшоломника, що крім переліченого, диктувалось паралельним існуванням у Рейхсвері принаймні трьох типів цього пристрою. Зрештою, у 1929 р. силами фірми Schuberth-Werke був розроблений новий тип підшоломника, прийнятий на озброєння під індексом Innenausstatung 31 (нім. «внутрішній пристрій / підшоломник моделі зразка 1931 р.»[7]. У ряді сталевих шоломів, представлених у фондах Музею, підшоломник даної моделі зберігся; 2) проектування та виготовлення модифікованої версії сталевого шолому моделі зразка 1916 р. Це знайшло втілення у моделях касок зразка 1934, 1935 та 1942 рр.[8]

Загалом, у фондовій групі «Зброя» Музею представлено 11 німецьких сталевих шоломів трьох перелічених моделей. Ми виокремили з корпусу предметів дві основні групи шоломів на підставі головного експлуатанта та конструктивних особливостей конкретних типів касок. Серед цих груп:

• Сталеві шоломи, які було атрибутовано нами як моделі зразка 1934 р. (З-2683; З-2699;  З-2715; З-2716; З-2718; З-2721; З-2750). Основними користувачами даного типу шоломів були Поліція порядку Третього Райху, Пожежна служба, Німецький Червоний хрест;
• Каски моделей зразка 1935 та 1942 р. Дані моделі відрізняються технологією виробництва, а також вмістом молібдену (який у моделі середини війни був відсутній[9]). Попри те, що дані типи шоломів використовувались згаданими вище структурами «цивільного» характеру, основне замовлення таких касок надходило з боку Збройних сил Райху. До цієї групи належать предмети З-2714 та З‑3881.

Об’єктом нашої розвідки є огляд особливостей німецьких сталевих касок періоду Третього Райху з фондової групи «Зброя». Предметом – атрибуція та введення в науковий обіг предметів, що робить нашу розвідку актуальною в контексті уніформології (огляду елементів озброєння); виявлення спільних елементів виготовлення предметів озброєння (а відповідно — еволюції виготовлення однотипних ранців); по–третє, в ключі музеєзнавства. Відповідно, ми сконцентруємо виклад матеріалу в більшій мірі на надходженні предметів до Музею, огляді декалей на шоломах та написах, виконаних на підшоломниках касок по надходженні до Музею.

Теми сталевих касок у фондах ЛІМ дослідники не торкались, попри неодноразову згадку теми Другої світової війни у публікаціях Музею[10]. Очевидно, це викликано відносною цінністю касок як військових трофеїв. Поверхнево, особливості конструкції «штальхельмів» розглядали у науково-популярних напрацюваннях[11]. Розгляд схожих предметів у даній літературі торкався насамперед матеріалів виготовлення касок, особливостей експлуатації, типології даних предметів, прийнятої в середовищі колекціонерів.

Почнімо огляд з моделей, які використовувались парамілітарними формуваннями. Умови, за яких шолом З-2683 надійшов до ЛІМ, до кінця невідомі. У книзі надходжень Музею предмет зазначений як такий, що надійшов «зі старих фондів»[12]. Покликання у тексті книги на конкретний акт передачі, за яким надійшов шолом, відсутні. Пошуки автором свідчень про каску З-2683 серед інвентарних книг групи «Зброя» не принесли бажаних результатів[13]. На основі характерних зовнішніх особливостей[14], даний шолом, як і однотипні до нього, було атрибутовано нами як каски моделі зразка 1934 р.

Шоломи цієї моделі загалом, як і З-2683, виготовлялись із молібденової сталі товщиною 1-1,1 мм.[15] Конструкція даного типу шоломів загалом типова для німецьких касок: З-2683 має еліпсоподібний ковпак, передня та задня частини якого прямі. По правому та лівому боці ковпака розташовано по дві групи із 7 вентиляційних отворів кожен (радіус отвору – 0,25 см.). По всій окружності шолому слідує прямий завальцьований козирок із кантом. З-2683 пофарбований у чорний матовий колір (тодішній стандарт RAL 6015). Декалі на касці відсутні, що погіршує можливість точної атрибуції. Іншими словами, стверджувати можна виключно те, що він не використовувався Збройними силами Райху (на це вказує колір шолому та фактична відсутність прийняття його на озброєння Збройними силами) (Рис. 1, a).

Увагу привертає внутрішня частина шолому – а саме, підшоломник зразка 1931 р. всередині нього (Рис. 1, b). Конструкція цього пристрою є типовою, а в контексті музейних предметів різниться написами, нанесеними його внутрішню шкіряну частину. Останні були здійснені, як ми припускаємо, у проміжку 50-80-х років ХХ ст. Що ж до конструкції підшоломника зразка 1931 р., він складається з двох алюмінієвих смуг-ободів, розташованих одна всередині іншої, скріплених металевими пружинами. У зовнішньому обіді виштампувані отвори для кріплення підшоломника в касці: одне кругле на потилиці і два спереду.

Поза тим, у зовнішньому ободі виштампувані також п’ять кріплень для пружин, які, у свою чергу, тримають внутрішній обід. Також до зовнішнього обода на заклепках кріпилися металеві тримачі D-подібних кілець, до яких кріпився ремінець самого шолому (у З-2683 останній відсутній). Внутрішній обід кріпився до зовнішнього за допомогою п’яти металевих пластинчастих пружин. До внутрішнього обіду пружини кріпилися однією заклепкою по центрі. До нього ж за допомогою 12-13 спеціальних алюмінієвих заклепок кріпилась шкіряна частина підшоломника (смуга з трикутними вирізами, що стягуються шнурком), що стикалася з головою носія[16]. Конкретно на шкіряну частину підшоломника З-2683 нанесений синім чорнилом напис «P-N10/22».

Аналогічну з предметом З-2683 конструкцію та колір мають шоломи З‑2699; З-2715; З-2716; З-2718; З-2721; З-2750; З-2683. Різниця поміж даними предметами полягає виключно у написах, нанесених на шкіряну частину підшоломників касок (останні виготовлені зі шкіри більш світлого відтінку), або ж відсутності самих підшоломників, як на З-2699 та З-2750. Так, каска З-2715 має напис «P-N10/24»; З-2718 – «P‑N10/23»; З-2721 – «P-N10/21».  Зміст цих написів дозволяє припускати про характер облікової роботи з даними шоломами в Музеї. Очевидно, їх віднесли до одного комплексу предметів.

Особливість, що дозволяє виділити предмет з усього однотипного корпусу, має також шолом З-2718 (Рис. 2, а). На обидва його ребра нанесені багатошарові декалі з алюмінієвої фольги в основі[17]. По лівому боці З-2718 розміщений чорний п’ятикутний щиток розмірами 40х33 мм. Всередині нього – державний герб, т. зв. Reichsadler з випростаними під прямим кутом крилами та дубовим вінком круглої форми зі свастикою, що тримає в лапах. Цю композицію завершує вінок овальної форми, розташований поміж орлом та обрамленням щитка (Рис. 2, b). По правій стороні шолому розміщений щиток таких же розмірів. Він повторює кольористику державного прапора Третього Райху – червоне тло з білим кругом та чорною свастикою посередині (Рис. 2, c).

Такі декалі, описані в історіографії як «поліцейський комплект»[18] наносились виключно на шоломи Поліції порядку Райху. Дана структура знаходилась у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ та виконувала функції по підтримці безпеки у містах та сільській місцевості. Щоправда, із розгортанням війни, зі службовців Поліції були сформовані окремі батальйони, що несли охоронну службу на окупованих Німеччиною територіях[19]. Цілком можливо, даний шолом належав службовцю даних формувань, оскільки в «метрополії» правоохоронці в якості головного убору з 1918 р. носили шако – ківер[20], виготовлений із фетру сіро-зеленого кольору.

Предмети другої групи представлені сталевими шоломами моделей зразка 1935 та 1942 рр. Конструктивно, З-2714 та З-3881 схожі. Ковпак шоломів, як і у випадку з каскою моделі зразка 1934 р., еліпсоподібний. Разом із тим, передня та задня частини предметів, на відміну від касок першої групи, розміщені під гострим (88-89°) кутом.

По правій та лівій стороні касок, на висоті 4 см від козирка, розміщено по одному вентиляійному отвору діаметром 0,3 см. По краях отворів – завальцьований край зі  сталі. Під вентиляційними отворами, вниз та вліво на 2,5 см. – розміщені голівки заклепок, які призначались для утримання підшоломника заклепками. Аналогічний отвір розміщений по центрі задньої частини шолому.

Навідміну від касок першої групи, шоломи З-2714 та З-3881 позбавлені підшоломників. Судячи по розміщенні металевої бірки з номером предметів, обидва предмети надійшли до ЛІМу вже без підшоломник пристроїв. Ознаками, що дозволяють атрибутувати З-2714 та З-3881, є люверси та кантування козирка. Так, на З-2714 вентиляційні отвори виготовлені методикою штампування на ковпаку шолома. Вальцювання країв козирка та натопитиличника на цьому шоломі відсутнє. Ці фактори зрештою дозволяють атрибутувати З-2714 саме як сталевий шолом моделі зразка 1942 р.[21] (Рис. 3, а—с) Шолом З-3881 натомість має люверси з вальцюванням, виготовлені окремими деталями. На козирку та нижніх краях шоломах присутнє вальцювання. На основі цього дану каску можна вказувати як модель зразка 1935 р. (Рис. 4, а—с) Як і предмети з першої групи, каски З-2714 та З-3881 практично не мають пошкоджень.

Варто підкреслити, що записи, здійснені в книгах надходжень та інвентарних книгах групи «Зброя» не дозволяють пролити світло на моделі та історію застосування цих шоломів.  Більше того, опис, здійснений у VI томі інвентарної книги групи «Зброя» описує шолом З-2714 як модель зразка 1934 р.[22], яка не стояла на озброєнні ні Вермахту, ні Військ СС.

Приналежність З-2714 та З-3881 до структур, що їх могли використовувати, частково дозволяє встановити їх колір. Так, шоломи другої групи покриті фарбою сіро-зеленого (нім. feldgrau) кольору, який відповідає стандарту RAL під номером 7009. Це дозволяє стверджувати, що З-2714 та З‑3881 належали до озброєння підрозділів конкретно Збройних сил Третього Райху. Більш конкретне атрибутування предметів неможливе у зв’язку з відсутністю штампувань на ковпаках, відсутності особистих написів носіїв шоломів, а також декалей. Останні при цьому різнились на шоломах Поліції та Збройних сил. Проте, декалі на сталевих шоломах останніх припинили наноситись із другої половини 1942 р.[23]

Таким чином, розглянувши ряд німецьких сталевих шоломів періоду Третього Райху з фондів ЛІМ, можна стверджувати, що всі ці предмети, зважаючи на їх стан та автентичність є достойним надбанням для будь-якого музею світу. Ознайомлення із ними дозволяє сформувати обширне уявлення про тенденції військової моди військової моди Німеччини 30-40-х років ХХ ст. та особливості комплектування силових структур Райху. Серед корпусу німецьких сталевих шоломів присутні моделі ряду формувань – як армійських, так і поліційних. Деякі з них до сьогоднішнього дня зберігають нанесені при виготовленні декалі, що безумовно підвищує цінність даних предметів та надає можливість більш ретельно опрацювати сталеві шоломи.

Разом з тим, зауважимо, що переважна частина згаданих у матеріалі предметів потребують кваліфікованої атрибуції серед внутрішньої документації Музею, а також покращення умов зберігання. Проведення даних заходів актуальне з точки зору потреби формування експозицій з теми Другої світової війни та еволюції мілітарної справи країн Європи.

---

Покликання:

[1]Юнґер Е. В сталевих грозах. Чернівці, 2014 . С. 61.

[2]Tubbs F. R., Clawson R. W. Stahlhelm. Evolution of the German Steel Helmet. Kent, Ohion and London, 2000. P. 2—4.

[3]Baer L. The History of German Steel Helmet (1916—1945). Translated by Dahl D. K. San Jose, 1993. P. 25—41.

[4]Там само, 8—24.

[5]Baer L. Der Deutsche Stahlhelm. Eine Enwicklungsgeschichte in Text und Bilden. Schwäbisch Hall, 1975. S. 8—10.

[6]Загальні висновки по темі потреби моторизації піхоти та використання нею тактики застрільників протягом Першої світової війни з німецької сторони яскраво відображено у посібнику Rommel E. Infanterie greifen an. Erlebnis und Erfahrung. Potsdam, 1942.  399 s. — В. Л.

[7]Baer L. The History of German Steel Helmet (1916—1945). Translated by Dahl D. K. San Jose, 1993. P. 96—98.

[8]Tubbs F. R., Clawson R. W. Stahlhelm. Evolution of the German Steel Helmet. Kent, Ohion and London, 2000. P. 48—51.

[9]Baer L. The History of German Steel Helmet (1916—1945). Translated by Dahl D. K. San Jose, 1993. P. 441.

[10]Див. наприклад: Музика А.Тема «Друга світова війна» в експозиційно-виставковій роботі Львівського історичного музею (1945—2015) // Наукові записки. Львів, 2017. Випуск XVII. С. 252—265.; Коваль Л. Виставка «Українці у Другій світовій»: сучасне бачення // Музеї Львова: події, колекції, люди. Матеріали науково-практичних конференцій (Львів, 22 жовтня 2015 року і 27 жовтня 2016 року). Львів, 2017. С. 71—86.

[11]Див. наприклад: Davis B. L. German Army Uniforms and Insignia. London, 1998, P. 107—114; Radovic B. German Camouflaged Helmets of the Second World War. Vol. I. Painted and textured camouflage. Atglen, 2004. 237 p.; Radovic B. German Camouflaged Helmets of the Second World War. Vol. II. Wire, Netting, Covers, Straps, Interiors and Miscellaneous. Atglen, 2004. 567 p.; Goodapple T. V., Weinand R. J. German Helmets 1933—1945. A Collectors Guide. Quincy, 1981. 142 p.

[12]Книга вступу експонатів в ЛІМ. // Архів ЛІМу. Т. VII (почато: 16.ХІІ.85 р. з № 19723; закінчено: 07.ІІ.89 р. по № 23957/1—4). Арк. 183.  

[13]Інвентарна книга фондової групи «Зброя». // Архів ЛІМу Т. VI (почато 01.11.82 з № 2375; закінчено 12.07.83 по № 2778. Арк. 188.

[14]Goodapple T. V., Weinand R. J. German Helmets 1933—1945. A Collectors Guide. Quincy, 1981. Р. 10—16.

[15]Baer L. The History of German Steel Helmet (1916—1945). Translated by Dahl D. K. San Jose, 1993. P. 94—95.

[16]Tubbs F. R., Clawson R. W. Stahlhelm. Evolution of the German Steel Helmet. Kent, Ohion and London, 2000. P. 47.

[17]Baer L. The History of German Steel Helmet (1916—1945). Translated by Dahl D. K. San Jose, 1993. P. 101—106.

[18]Baer L. Der Deutsche Stahlhelm. Eine Enwicklungsgeschichte in Text und Bilden. Schwäbisch Hall, 1975.            S. 43.  

[19]Angolia R. J., Taylor H. P. Uniforms, Organizations & History of the German Police. Vol. 2. San Jose, 2009. P. 361—384.

[20]Angolia R. J., Taylor H. P. Uniforms, Organizations & History of the German Police. Vol. 1 San Jose, 2005. P. 600—602.

[21]Goodapple T. V., Weinand R. J. German Helmets 1933—1945. A Collectors Guide. Quincy, 1981. Р. 7—8.

[22]Інвентарна книга фондової групи «Зброя». // Архів ЛІМу Т. VI (почато 01.11.82 з № 2375; закінчено 12.07.83 по № 2778. Арк. 193.

[23]Baer L. The History of German Steel Helmet (1916—1945). Translated by Dahl D. K. San Jose, 1993. P. 136.