Автор – Вікторія Тростинська

Можливо і шведський історик, славіст, перекладач Альфред Єнсен не відомий широкому загалу, але він однозначно вартий уваги за свою палку цікавість та прихильність до української історії та культури. Адже історик був завзятим прибічником українського національного відродження, підтримував українську революцію, поділяв думку про існування окремого від російського українського історичного процесу та популяризував постаті українських діячів  у своїй Батьківщині- Швеції.  Альфред Єнсен знайомив західноєвропейських колеґ із доробком українських інтелектуалів, перекладаючи їхні літературні твори та рецензуючи наукові видання.

Шведський історик Альфред-Антон Єнсен народився 30 вересня 1859 року в місті Гельсінгтуна, регіону Євлеборґ, що в Швеції у родині дипломного інженера. Навчався чотири роки в Уппсальському університеті. Цікаво, що при цьому він не здав там жодного іспита.  Його знайомство з слов’янським та й зокрема з українським світом відбулось, коли він ще будучи студентом проживав близько року поблизу Казані в Росії, де його дядько працював помічником управляючого пароплавного товариства, а сам Альфред був домашнім учителем свого восьмирічного кузена. Весь цей рік він вивчав російську мову та подорожував країною. Саме тут йому довелось познайомитись із українською дійсністю, прочитавши твори українського письменника Миколи Гоголя.   

Вже повернувшись до Швеції в 1884 р., почав він знайомити шведів з українською історією та культурою. Першими його доробками стали якраз таки переклади творів Гоголя- «Травнева ніч» та «Тарас Бульба», який чи не найбільше з творчості Гоголя  оповитий українською історією. Водночас , повернувшись на Батьківщину, він працював з 1884 по 1887 р. журналістом в одній із найбільших газет Швеції. За цей же час і багато  подорожував, зокрема Німеччиною, а також слов’янськими землями- Сербією, Хорватією, Болгарією. І взагалі він полюбляв слов’янську історію, тому протягом життя перекладав праці видатних  митців слов’янської історії та літератури.                                                                                    

У 1890-их рр. йому випала нагода побувати і на українських землях, про що свідчать розділи з його книги «Славія, культурні замальовки від Волги до Дунаю» під назвами «Лавра в Києві», «Картини з Галичини» та «Етнографічна виставка у Львові». В 1909 році швед ще раз відвідав  Україну, висловившись про це у передмові до своєї праці «Мазепа. Історичні картини» так: «Весною 1909 р. я здійснив – частково на кошти шведської держави, що люб’язно підтримала мене, – пізнавальну подорож по малоросійських теренах (Галичина, Київ, Полтавська та Чернігівська губернії Росії). Скрізь я звертав увагу на місцеві традиції та літературні пам’ятки, які нагадували про перебування Карла ХІІ в Росії, і, щоб зібрати матеріали на цю тему, поряд із власне літературними студіями, працював в архівах, бібліотеках та музеях”. Себто, було це науковим відрядженням.                                           

Подорож Україною дала йому можливість познайомитись із відомими українськими діячами того часу- Іваном Франком, М. Коцюбинським, І. Гнатюком, М. Грушевським, С. Рудницьким тощо. З ними і листувався, і підтримував дружні стосунки. Збереглось досить багато епістолярних пам’яток, які висвітлюють відносини шведа з цими українськими діячами.  Саме М. Грушевський опікувався шведським колеґою на Галичині, а згодом і Наддніпрянщині, вводячи його в коло свідомої української інтеліґенції по обидва боки Збруча. Щоденник М. Грушевського, листи А. Єнсена, а також відвідини шведським ученим родинних садиб Грушевських у Львові та Києві, змальовують довірливе товариське спілкування між ними. Львівський професор був зацікавлений у співпраці з європейським ученим, котрий поділяв українську схему історії Східної Європи, тому запросив Альфреда до лав Наукового Товариства імені Т.Г. Шевченка у Львові.                   У 1911 р. Альфред Єнсен став зарубіжним членом організації.

Розглянувши біографію Єнсена в контексті його діяльності в Україні, можна перейти до          його основних праць. Єнсен досліджував різноманітні теми, в основному надаючи перевагу саме слов’янському світу. Але найбільшу увагу зверну на праці присвячені саме Україні. В області історії української літератури видав він розвідку про „Енеїду” Котляревського: «Перелицьована “Енеїда” Котляревського», в якій він дав загальну оцінку творчого внеску І. Котляревського до світової літератури та аналіз твору, його змісту, мови тощо.Крім того, Єнсен познайомившись з творчістю Тараса Шевченка ще при своїй першій подорожі Україною, присвятив Кобзареві декілька статей та книгу німецькою мовою “Тарас Шевченко. Життя українського поета”.  Про його творчість він висловився так: «Велика си­ла прийшла з України, справжній оновлювач ук­раїнської літератури… в історії всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-літній поет виступив з такими зрілими творами перед народом, як Шевчен­ко… В історії світової літератури він поставив собі пам’ятник, сильніший від бронзи». Праця шведа стала не тільки літературознавчою працею про українського поета, але й заявою про духовну рівноправність України з іншими європейськими народами. Більше того, у цій праці Єнсен вперше подав і об’єктивно проаналізував творчість митця в контексті української і світової літератури.  Також Єнсен став першим перекладачем багатьох Шевченкових поезій шведською мовою.  Але особливої уваги вартує його праця «Мазепа. Історичні картини». Сам Мазепа, як відомо, був пов’язаний і дотичним з шведською історією. 1909-й рік був ювілейним – 200-річчя Полтавської битви. Тоді ж українські історики з НТШ вступили в наукову дискусії з російськими щодо значення діяльності гетьмана І. Мазепи та битви під Полтавою для України. Вони діаметрально протилежно оцінювали значення Полтави як початок кінця автономної козацької держави. Тобто, дивилися на Полтавську баталію негативно. Українським історикам потрібна була думка неупереджених істориків Європи. І ось саме А. Єнсен, подав матеріали зі шведського архіву, а ще віднайшов документи П. Орлика та матеріали про діяльність політичної козацької еміґрації по смерті І. Мазепи. В дослідженні “Мазепа. Історичні картини” (1909) історик вмістив загальний огляд історії України, зокрема козацтва, політичної діяльності гетьмана, перелік його любовних пригод та відомості про відображення особи І. Мазепи в образотворчому мистецтві. Водночас слід зазначити, що дослідження Альфреда Єнсена не позбавлене суб’єктивних оцінок та висновків, особистість та вчинки гетьмана частково романтизуються, овіюються численними припущеннями і вигадками.
Проте праця в той же час становить неабияку вартість для українців, оскільки, дозволяє поглянути на свою історію очима видатного європейця. А також містить багато джерельного матеріалу, спогадів та листування, які розкрили невідомі моменти з життя Івана Мазепи.

На сторінках «Записок НТШ» історик опублікував й ще дві важливі для українців розвідки:  «Орлик у Швеції» та «Родина Войнаровських у Швеції».

1921 року у Відні вийшла книга А. Єнсена «Ukrainarna» («Українці»), в якій містилися праці найкращих тогочасних знавців України – М. Грушевського (українська історія), С. Рудницького (географія України та населення),  В.Залозецького- Саса (релігія, мистецтво), І. Панкевича (народна освіта, театр), С.Єфремова (література) та ін.Того ж таки 1921 р. великого друга України не стало – він помер під час подорожі Югославією і був похований у Відні на кладовищі Інцерсдорф.

Хоч і Єнсен  частково спотворює образ Мазепи, проте, водночас, історик дотримувався вкрай позитивних ідей стосовно України, українського історичного процесу. Особливу увагу слід звернути, як історик в своїй статті «Ukraina», що вийшла німецькою, чітко відокремлює українську історію, культуру від російської: «Україна має свій, самобутній характер, який відрізняється від московського. Старокиївський літопис, який носить ім’я преподобного Нестора, характеризується наївною свіжістю, якої не було в сухих чернечих літописах Північної та Середньої Русі, а також у знаменитій Ігоревій поемі кінця XII ст. простежується лірична теплота і лицарський дух, чужий візантійському православ’ю в Москві. Коли була розгромлена стара Київська імперія з її порівняно високою культурою, національна просвітницька діяльність вижила в т. зв. братств, які охоче навчались і т. ін., і засновували друкарні (перша в Лемберзі 1585 р.), поки Москва ще не вдовольнилася цим, і саме з України Петро Великий черпав своїх перших помічників у духовне перетворення Росії.»

В цій же статті він так висловився про самобутність українського народу: «Українці — темпераментний, талановитий народ з ліричною вдачею. Їхні народні пісні та мелодії багатством і м’якістю перевершують російські. Їх гарне народне вбрання, виявляє оригінальний смакі самобутність. Їхнє ремеслорозвинене досить високо, а особливо про природний талант свідчить різьблення й орнаменти бідних гуїсулів на південно-східних гірських схилах Карпат. Взагалі українська культура, наскільки можна говорити про таку культуру, суттєво відрізняється від великоруської». Варто зазначати,  як іноземець відчув українську історію, протиставляв її російській, в той самий момент, що проживав довший час саме в Росії. При цьому він зміг відчути українську душу, знайти грань української культури, описати її у своїх працях. Вважав справедливим прагнення українського народу до рівноправного діалогу зі своїми сусідами. Він виявився щирим приятелем України, який свідомо був зацікавлений історичною україністикою та поділяв думку про існування окремого від російського українського історичного процесу. Про це свідчить і захоплення А. Єнсена Шевченком, саме через що він  популяризував його постать у Швеції. Це вчений, котрий відкрив скандинавському світу Миколу Гоголя, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Івана Котляревського. А з нашого боку він заслуговує, поза всякими сумнівами, щонайменше шанобливого та вдячного ставлення. Адже його праці про Україну стали першою презентацією України в Швеції не як частини відомої в країні Російської імперії, а як самостійного та самодостатнього народу з власною територією, історією, культурою,  художньою літературою та політичним життям.

Джерела та література:

1.Єнсен А. Мазепа: Історичні картини /Пер. зі швед. Н. Іваничук; Наукова редакція, перед. та прим. Б. Якимовича. – Український письменник, 1992. – 205 с.

2.Дзьобан О. Альфред Єнсен і Україна // За вільну Україну. 1999,

3.Листи Альфреда Єнсена до Михайла Грушевського , УДК 94(477)«1909–1914»