Автор – Дмитро Саврій

Вже завтра західний світ святкуватиме «Хеловін», до чого в останні роки приєднуються й українці. Однак, ми пропонуємо пригадати українську народну демонологію, яка є не менш цікавою, та містить в собі море цікавої інформації. Отже, персонажем сьогоднішнього допису буде одна з найцікавіших та по праву найгарніших персонажок української демонології – мавка.
В останні роки ми все частіше можемо зустріти мавку. На образі мавки створюють дитячі мультики, називають в честь неї музичний гурт, та навіть карбують на монетах. В українській художній літературі мавка згадується досить часто, і не лише у відомій «Лісовій пісні» Лесі Українки. Про мавок згадували, або якимось чином програвали цей образ І. Франко, М. Коцюбинський, М. Руденко, М. Кропивницький та Дара Корній, яка присвятила образу мавки цілий роман «Щоденник Мавки».
Отож, як ми бачимо на власні очі, мавка є зіркою української демонології, яка відома не лише на теренах України. До речі, щодо ареалу її проживання, варто зазначити, що це зазвичай Карпатський, Поліський та Волинський регіони. Рідше – Подільський, що фактично вже є східною межею її проживання.
Відомо, що мавками ставали померлі та нехрещенні діти, але після семимісячного віку, адже ті, що помирали раніше – ставали потерчатами. Назву мавок, або ж нявок, дослідники пов’язують із давньоукраїською назвою навіє – « померлі». Згідно з іншою версією, ця назва походить від характерних звуків, які видають мавки:
«[Нявки-мавки] – се нехрещені душі дїтий, шо перед зеленими сьвйитами блукают по польих та над водами, та голосьит: «Мав, мав».
Образ мавки та місця, де вона живе, часто мають відмінності у різних згадках, але ми можемо скласти певний загальний образ. Мавка – зеленоволоса, струнка, вродлива дівчина, що носить довгу білу сорочку, ходить босоніж та носить вінок із рослин, дивлячись, де вона проживала. Наприклад, якщо мавка жила у лісі, то її вінок складався із листя дерева, в якому вона жила, якщо вона жила у полі, то із польових квітів, а якщо у горах, то, відповідно, із гірських. Складно було сплутати її зі звичайною дівчиною, чи не так? Але ми все ж маємо те, що навряд чи можна побачити у звичайних дівчат. Вони не мають спини, так що ззаду ми можемо побачити їхні нутрощі, та серце, що не б’ється.
Цікавим є також те, що раніше їх не узагальнювали, і мали безліч відповідників мавок. Наприклад, маємо такі назви, як Березиця, Вишниця, Вербиця, Грушениця, Дубиця, Яблуниця, Сливиця. Ці назви мавок походять за адресою їх проживання, що у цьому випадку є дерева. М’ятниця, Травниця, Любистиця – від назв трав. Житниця, Пшениця – польові мавки. Також є назви за їх зовнішніми характеристиками, як до прикладу Краса, Косана, що мала довге волосся, та Картаниця, що окрім сорочки носила запаску- катраницю.
Отже, як ми бачимо, мавка є набагато більшим, аніж героїня твору «Лісової пісні» В наступних дописах ми ще обов’язково відкриємо більше аспектів про мавок, адже дізнатися про них ми ще можемо немало.

Список використаної літератури:

1.Володимир Галайчук. Українська Міфологія. 2016.

2.Дара Корній «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи» с. 80-94
3.Романова Олена Миколаївна. ДИСЕРТАЦІЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ЛІСОВУ ДЕМОНОЛОГІЮ В ТРАДИЦІЙНИХ ВІРУВАННЯХ УКРАЇНЦІВ ХІХ – ХХ СТ