Після занепаду Стародавньої Греції, однієї з найстаріших цивілізацій світу, її культура, а тим більше й міфи, залишили значний слід у подальшому розвитку людства. Сюжети грецької міфології використовувалися в різноманітних творах культури: літературі, живописі, скульптурі, архітектурі і т. д. Нею надихалися видатні митці різних часів.
У цій статті пропоную поглянути на цікаві відображення у живописі різних давньогрецьких міфів.
Персей звільняє Андромеду
Автором цієї картини є П’єро ді Козімо, що написав її близько 1510-1513 рр. Сюжет цієї картини викладений у поемі Овідія «Метаморфози».
На картині зображено Персея, сина Зевса, що б’ється з потворою, подібною до велетенської риби, яка намагається вбити Андромеду, дочку царя Кефея. Це створіння послав Посейдон, за проханням німф, які були розлючені через слова Кассіопеї, дружини Кефея. Кассіопея сказала, що є найвродливішою. Персей, побачивши Андромеду, подумав, що це прекрасна статуя з білого пароського мармуру. Але помітивши як її волосся розвівається вітром, він зрозумів, що вона жива і злетів на своїх крилатих сандалях, раз по раз завдаючи потворі ударів мечем.
Цікаво, що тут Персей зображений у двох позах: як він летить і як підіймає меча на велетенську потвору. Андромеду ми можемо побачити з лівого боку від потвори. На передньому плані бачимо, як батьки Андромеди та інші люди плачуть, тому що думають, що Андромеда помре. З правого ж боку видно контрастне зображення радіючого натовпу, що славить могутнього героя. Також цікаво, що картина містить портрети членів родини Медічі та багатьох представників вищого правлячого класу Флоренції.
Леда і Лебідь
Це втрачене полотно авторства Мікеланджело, але зараз воно збереглося лише в копіях і варіантах. Наведений варіант приписують Россо Фйорентіно.
На картині зображено сюжет, в якому Зевс у вигляді лебедя спокушає або ґвалтує Леду в ту ж ніч, коли вона спала зі своїм чоловіком, царем Тіндареєм.
Цікаво, що картина була створена для герцога Феррари Альфонса І д’Есте. У 1512 р. герцог відвідав Сікстинську капелу, де Мікеланджело завершував розписувати стелю. Після довгої розмови між ними митець пообіцяв Альфонсу написати картину. Однак це сталося аж у 1530 р., але коли герцог побачив картину, то назвав її «дрібницею», тому Мікеланджело не віддав її йому. Різні заготовки до цієї картини він передав своєму помічникові Антоніо Міні, що використав їх для кількох копій картини.
Едіп і Сфінкс
Картина, написана олією на полотні в 1864 р., авторства Гюстава Моро.
Цей твір живопису був новою інтерпретацією сюжету з трагедії Софокла «Едіп-цар», де Едіп зустрічається зі Сфінксом на роздоріжжі між Фівами та Дельфами. Зустрівшись із потворою, він мав відгадати її загадку, щоби визволити Фіви від Сфінкса.
Картина вперше була виставлена у Паризькому салоні у 1864 р., де її прийняли з великим схваленням. Того ж року полотно було продане принцу Наполеону Жозефу Бонапарту, племіннику Наполеона І. Він мав репутацію вибагливого знавця і заплатив за картину 8000 франків, що зараз становить близько 305 тис. гривень. Потім, у 1868 р., картину було продано Полю Дюран-Раелю, а згодом, у цей же рік, Вільям Генрі Герріман із Риму купив її і передав у Музей мистецтва Метрополітен у 1920 р.
Суд Паріса
Картина створена в 1904 р. іспанським митцем Енріке Сімоне.
На полотні відтворений сюжет, в якому три богині – Гера, Афіна та Афродіта прийшли до Паріса, сина Пріама, що випасав стада. Богині сперечалися через Ерідине золоте яблуко, на якому було написано «найвродливішій». Вони не могли вирішити, хто з них є такою, тому прийшли до Паріса, щоби він розсудив їх.
На картині видно Геру, що носить корону як цариця богів і вдягнена, Афіну, яка майже оголена і покриває себе як незаймана богиня, і повністю оголену Афродіту. Цікаво, що вони мають вигляд дружини Сімоне, Асунсьйон Кастро Креспо, яка була його музою. Бог Ерос (дитина з крилами метелика) і принц Паріс (сидить, тримаючи золоте яблуко в правій руці, і розглядає богинь), натхненні синами художника, – Енріке і Рамоном.
Падіння Фаетона
Фламандський майстер Пітер Пауль Рубенс написав цю картину в Римі близько 1606-1608 рр.
Сюжет картини взято з уже згадуваних «Метаморфоз» Овідія. Тут зображено його кульмінацію. Фаетон, син Геліоса, попросив у свого батька дозволу проїхатися на сонячній колісниці в небі. Він вирушив у дорогу з трьома Орами, доньками Зевса й Феміди. Але Фаетон під час їзди втратив контроль над упряжжю і колісниця опустилася дуже низько. Вона почала спалювати все на своєму шляху. І тоді, коли Земля почала горіти, Зевс утрутився. Він кинув блискавку, а та вдарила в колісницю й розтрощила її.
Ця сцена міфу зображена дуже динамічно. На картині Фаетона можна побачити в правій частині картини (падає головою вниз) поблизу колісниці. Зверху помітне світло від блискавки Зевса, а знизу видніється Земля, що палає.
Пишучи це полотно, Пітер надихався роботами Леонардо да Вінчі, Джуліо Романо, Мікеланджело та Якопо Тінторетто.
Звичайно, існує ще дуже велика кількість творів живопису, присвячених давньогрецькій міфології, що не розглянуті тут. Але це лише доводить те, що культура Стародавньої Греції була й є джерелом натхнення для багатьох світових митців.
Список використаних джерел та літератури
1.М. А. Кун Легенди і міфи Стародавньої Греції. – Тернопіль: АТ «Тарнекс», 1993. – 416 с.
2.https://www.uffizi.it/en/artworks/perseus-frees-andromeda
3.https://www.nationalgallery.org.uk/paintings/after-michelangelo-leda-and-the-swan
Львівський історичний клуб 