Автор – Володимир Голубець

Поза сумнівом, що світ невпинно змінюється на гірше. Очевидним свідченням того є існування Бундесверу — Збройних Сил найкрасивішої, та водночас найогиднішої окраси Євросоюзу — Німеччини. Як бачимо, від оплоту антикомунізму та латентного нацизму можна здеградувати до світлого ліберального болітця, котре не здатне захистити само себе.

А як все феєрично починалось!

Югослави ріжуть італійців у Трієсті, Фултонська промова одного відомого любителя віскі та зигар, розгортання партизанської боротьби УПА — воїстину, найкращі дні старої та доброї Європи. В цей же час, на теренах розгромленої Німеччини відбувається творення двох держав, що мали бути вітринами соціалізму (НДР) та капіталізму (ФРН). У 70-х роках, ці германці навіть дійшли до концепції “єдиного минулого, та різного майбутнього двох Німеччин”. Все дійшло до того, що ндрівський гімн “Повстала з руїн” виконувався просто піснею, без слів, адже в пісні були рядки про об’єднання Німеччини.

Так от, мене заносить у майбутнє. Виправляюсь. Із початком війни у Богом забутій Кореї, наші добрі брати-американці почали виводити з теренів Західної Німеччини власні війська — вони були потрібні для анігіляції комуністів десь у дупі Азії. Тому, стало очевидним, що слід заново культивувати велич арійської раси та вчергове відновлювати збройні сили Німеччини. 1955 р. ми можемо офіційно називати роком народження Бундесверу (перед тим, його існування приховували під вивіскою допоміжної міліції при американських підрозділах на теренах ФРН).

До історії створення Бундесверу мало відношення багато добрих християн. Серед них — Зіґфрід “Конго” Мюллер. Цей добродій активно ділився зі своїми американськими колегами досвідом про модерну партизанську війну та методи боротьби з партизанами. Благо, у добродія Зіґфріда даний досвід був — канікули на теренах СРСР в середині 40-х рр. ХХ ст. не пройшли даремно. Благо, радянських туристів у ФРН вистачало — владні верхівки, граючись із гаслами махрового антикомунізму, не дуже ревно займались денацифікацією (жахливе словечко, правда?)

Втім, слід зазначити факт того, що західні німці дійсно перебували в досить складному становищі — на теренах НДР перебували танкові полчища Групи радянських війські у Німеччині. За нагоди, брьоньовані орди комуняк, могли б перекроїти територію ФРН на дві частини (дивись “Фульдський коридор”). Навіть американці визнавали, що вони не були здатні витримати цей зерг-раш. Ходять чутки, що терени Фульдського коридору мінувались американськими ядерними фугасами — як засобом, котрий би мав гарантовано не впустити комуняк у Західну Європу.

Саме через такі нерайдужні перспективи, уряд ФРН не жалів коштів на мілітаризацію власної країни. На піку своєї могутності, Бундесвер налічував 0,5 млн солдат та офіцерів, 3 тисячі танків, та тисячу літаків.

Однак, розвал СРСР та засилля демократії спричинились до того, що на Бундесвері почали економити — бюджети урізались, техніка списувалась. Фрау Меркель-Ріббентроп цілеспрямовано перетворювала армію на майданчик для гендерних ігор. Чи була вона агенткою Москви? Можливо. Чи була вона корисною ідіоткою? Поза сумнівом.

Настала парадоксально-комічна ситуація:

У Німеччини мало зброї. Німецькі галікоптери не піднімаються у повітря. Німці не мають достатньої кількості танків. Сюрреалістично та сумно, правда?

На цьому фоні, Бундесвер душить європейський бюрократ. У німців цікава система тендерних закупівель на армію — компанія, що програла тендер має право оскаржити це рішення у суді. Судова тяганина, як відомо, може тягнутись роками. В цей же час, оборонний бюджет переглядається щороку та всі невитрачені кошти з нього вилучаються. Тобто, на даний момент Бундесвер “сидить” без сучасного озброєння та достатнього фінансування.

Виправити це становище можуть тільки гігантські кошти (Шольц якось обіцяв 100 млрд євро на Бундесвер) та політична воля.

Політична воля потрібна для того, аби зламати хребет чиновнику євро-бюрократу. Однак, споглядаючи на сучасне німецьке керівництво, можна констатувати факт того, що Хьонеккер та Мільке були більшими німцями, ніж шольц, меркель та штайнмайєр. У соціалістичній “Народній армії” НДР було більше пруського духу, ніж у сучасному Бундесвері. Воїстину, світ невпинно змінюється на гірше!

Висновки.

Як бачимо, інколи “натівські стандарти” можуть бути повною бздурою. Особливо, коли стандарт німецький. Пам’ятаймо, що армія є армією, а не гуртком для гендерних досліджень. Цікаво, чи боєць/бійциця/боєня/бійцицесса, котрий/котре не може визначити свою статеву приналежність, зможе вдало виконувати накази командира. Чи ця особа підніме бунт в частині за хейтспіч?!

Браття та сестри, пам’ятаймо, що гармати, замість масла. Моліться на ніч, любіть маму та дружину, донатьте на ЗСУ, уникайте содомітів — і все буде добре.

Амінь!