Автор – Данило Савка

3. Армія нового зразка: кіннота, драгуни і артилерія

Кіннота посідала особливе місце в Армії нового зразка, адже саме з неї почалося реформування армії Олівером Кромвелем у 1643 році і саме кіннота грала вирішальну роль в більшості битв, в яких брала участь Армія нового зразка. Кромвель (як і інші командири Армії нового зразка) приділяв кінноті куди більше уваги, ніж піхоті, яка здебільшого виконувала роль підтримки на полі бою або стримувала сили противника для того, що кіннота змогла здійснити маневр та вдарити по найслабшому місцю ворога. Відповідно з більш важливою роллю на полі бою, кіннота Армії нового зразка в цілому була найбільш престижним родом військ, в якому могли служити не всі. У зв’язку з цим, кіннота мала свої особливості, які відрізняли її від інших родів військ.

Армія нового зразка мала всього один полк драгунів, у кожній роті якого також було по два барабанщики. Драгуни використовували стандартну для них практику – на поле бою вони прибували на конях, після чого спішувалися і вели бій вже у пішому порядку. Разом з тим, драгуни все частіше почали виконувати роль стандартної кавалерії і в 1650 році вони стали кавалерійським полком: разом з тим, кількість рот постійно змінювалася протягом кампаній і драгуни ніколи не мали повноцінних десять рот протягом однієї кампанії¹. Кавалерійські полки Армії нового зразка поділялися на шість підрозділів по сто кавалеристів і в основному являли собою кінних аркебузерів, попри те, що вважалися елітними частинами. Парламентська армія мала декілька підрозділів кірасирів, які були переважно охороною полководця, і один повноцінний полк, проте до 1645 року їх перестали використовувати. Єдиний підрозділ кірасирів, який залишився в Армії нового зразка був охороною Ферфакса і той не був укомплектований як кірасири. На відміну від піхоти, чисельність полків і рот якої часто була меншою, ніж повинно, кавалерійські полки Армії нового зразка навпаки були більшими, ніж роялістські та часто перевищували встановлену чисельність. Разом з тим, кількість офіцерів завжди залишалася однаковою².

Попри те, що кіннота в армії Кромвеля грала особливу роль, система рекрутингу залишалася такою ж, як у піхоти, але з невеликими відмінностями. Для вершників також діяла система загального призову, проте вони мусили самі забезпечити себе кіньми, одягом і спорядженням, тому призивали в основному тих, хто вже мав коней або ж тих, хто вмів їздити верхи. Відповідно, до кінноти потрапляли здебільшого багатші прошарки населення, які відразу вміли їздити на конях, що робило кінноту Армії нового зразка схожою до кінноти роялістів³. Проте були й інші способи забезпечення кавалеристів кіньми. Так, коли командир сил парламенту Едмунд Людлов (1617-1692) став генерал- лейтенантом, він купив сто коней на ринку для найму кавалеристів. Зазвичай, капітани, які відповідали за рекрутинг, отримував дозвіл від держави на купівлю коней за визначеною ціною на ринку⁴. Другий спосіб полягав у визначенні для кожного регіону конкретної кількості коней, відповідно до чисельності, багатства, розмірів району, населення якого повинно давати конкретну кількість коней⁵. Найбільш ефективним методом отримання коней була їх конфіскація у неблагонадійних осіб, арештованих чи обвинувачених у підтримці роялістів, проте до 1645 року примусове отримання коней вичерпало себе і в основному призовники самі купували коней, або ж цим займалися командири полку⁶. Драгуни, у свою чергу, вважалися радше піхотою і наймалися з міліційних загонів, тож і використовували їх відповідно. До них було менше вимог і вони мали у розпорядженні найгірших за якостями коней, які потрібні були лише для перевезення на поле битви.

Ще одним цікавим моментом є те, що хоча кіннота була елітним родом військ, вона не мала єдиної уніформи і солдати самі забезпечували себе одягом. Вершники здебільшого одягалися у стандартний для аркебузерів одяг, шоломи, які також відрізнялися за розміром та формою, а також кіраси, які закривали лише тіло – проте захисне спорядження ставало все менш популярним і до кінця свого існування у 1660 році кіннота Армії нового зразка перестала використовувати кіраси. Попри це, Драгуни, як вже зазначалося, вважалися піхотою і одягалися відповідно – у форму червоного кольору, яка не відрізнялася від одягу піхоти. Шоломів драгуни не використовували і, ймовірно, як і піхота носили звичайні черевики замість кавалерійських чобіт⁷. Хоча кіннота не мала єдиної уніформи, парламентом був встановлений єдиний колір поясів, які вершники зобов’язувалися носити для розпізнавання солдатів на полі бою. Крім того, із встановленням більш централізованого управління і покращення постачання парламентом, кіннота Армії нового зразка ймовірно все ж почала отримувати стандартизований одяг одного кольору і пошиву під кінець існування Протекторату⁸.

Озброєння кавалеристів Армі нового зразка було таким же, як і в парламентської кінноти до реформ, яке, в свою чергу, було стандартним для того часу озброєнням карабінерів та аркебузерів: кавалерійський меч, пістолі з кремнієвим або колісцевим замком, іноді карабіни з кремнієвим замком, але у меншій кількості. Переозброєння почалося у 1650х і до 1660 року кіннота Армії нового зразка вже була озброєна сучасними карабінами. Додатковим та індивідуальним спорядженням були захисні металеві нарукавники, полекс (невелика алебарда), мушкетон⁹. Попри те, що драгуни під час бою спішувалися і не відрізнялися від мушкетерів, вони були озброєні мушкетами з кремнієвим замком, що давало їм перевагу у дальності та ефективності над мушкетерами, а також дозволяло проводити нічні рейди, для яких ґнотовий мушкет не підходив¹⁰.

Де дійсно проявлялася престижність служби у кінних військах над піхотою, то це у зарплатах. Звичайний вершник отримував 2 шилінги, а драгун, який відрізнявся від піхотинця лише наявністю коня, отримував 1 шилінг і 6 пенсів. Як і в ситуації з піхотою, в 1649 році зарплата зросла і збільшилася на три пенси, а в 1651 році зарплата кавалеристів знову зросла і становила 2 шилінги і 6 пенсів, тоді як драгуни отримували 2 шилінги¹¹. Після 1655 року зарплата знову зменшилася і залишалася такою до кінця існування Армії нового зразка – 2 шилінги і 3 пенси для кавалеристів і 1 шилінг і 8 пенсів для драгунів¹². Але як у випадку з піхотою, частина коштів йшла на забезпечення, крім того, солдат платив за коня і його утримання, а також, як уже зазначалося, самостійно дбав про одяг, зброю та спорядження. Тим не менше, кавалеристи і драгуни отримували все ж вищу зарплату, ніж піхотинці. Що цікаво, полковник кінноти отримував такі ж 1 фунт і 10 шилінгів, як і полковник піхотинців, сержант отримував 1 фунт і 2 шилінги, а капітан отримував 1 фунт і 4 шилінги, тоді як лейтенант кінноти отримував навіть менше, ніж у піхоти – 8 шилінгів. Полковник драгунів отримував таку ж зарплату, як і кавалерійський, тоді як сержант, капітан і лейтенант отримували так само, як у піхоти: 9, 15 та 4 шилінги відповідно¹³.

Артилерія в Армії нового зразка не мала окремої військової організації і в кожному підрозділі була різна кількість гармат, які також відрізнялися калібром та якістю, а сама чисельність була різною і різні періоди існування армії, тож встановити точну інформацію про стан артилерії в Армії нового зразка досить складно. Відомо, що на початку свого створення, армія мала досить потужну і чисельну артилерію, порівняно з роялістами: щонайменше 56 гармат були у використанні армії на завершальному етапі Першого періоду війни, не рахуючи мортир та гаубиць, які використовувалися лише при облогах. Серед них: 16 напівкулеврин, 10 фальконетів, 15 міньйонів та 15 менших за розміром гармат¹⁴. До артилерійських обозів армії, крім гармат, також належали обози з провізією, обслуга, коні для перевезення, охорона артилерії, військове обладнання, а також щось на кшталт інженерного підрозділу, який перевозив та облаштовував матеріали та інструменти для зведення мостів або переправ¹⁵ .

В Армії нового зразка польова артилерія грала не найпершу роль і доволі нечасто від неї залежав хід битви. Під час вторгнення шотландців на Другому періоді громадянської війни, Кромвель взагалі залишив всю артилерію в Уельсі для того, щоб зупинити просування шотландців, і попри те, що він поповнив запаси перед битвою, англійці не мали жодної гармати у битві під Престоном¹⁶. Тим не менше, не можна сказати, що Кромвель нехтував артилерію чи не вмів її застосовувати. Під час відступу у ході Англо-Шотландської війни Кромвель застосував свою артилерію, щоб затримати та зупинити шотландців, а під Дунбаром Кромвель вирішив атакувати шотландців саме через їхнє розташування, яке дозволило сконцентрувати артилерію навпроти ворожого лівого флангу, нанести там значної шкоди і здійснити обхідний маневр, який вирішив хід битви¹⁷.

Облогова артилерія, у свою чергу, грала важливу роль у штурмах міст, які були здебільшого добре укріплені. Армія Кромвеля мала потужну облогову артилерію, кількість та калібр гармат якої постійно зростав і сам Кромвель надавав значної уваги артилерії, яка могла швидко пробити стіни, тому майже при кожній облозі його армія використовувала з десяток облогових гармат з яких значна частина складала важкі гармати¹⁸. Велика кількість облогової артилерії та значна увага до знищення укріплень армією Кромвеля пояснюється тим, що командири Армії нового зразка надавали більше переваги коротким облогам з масштабним штурмом міст, замість тривалих облог і сподівання на капітуляцію гарнізону, а це потребувало потужних засобів для руйнування стін. Інколи ці методи поєднувалися, як під час завоювання Ірландії, де Кромвелю вдавалося пробити укріплення артилерією і змусити місто скласти зброю без генерального штурму, про що йшлося у попередньому розділі.

В цілому, кавалерія в Армії нового зразка зазнала менше змін, ніж піхота, хоча вона й грала важливу роль в кампаніях. В основному, реформи кавалерії відбулися  ще  до  формування  Армії  нового  зразка  –  як  у  підрозділі «залізнобоких» Кромвеля, так і кінноти Ессекса, і при створенні нової армії її кіннота в основному перейняла вже існуючі локальні зміни: лише після завершення війни та під кінець існування Армії нового зразка почалося переозброєння і стандартизація одягу і спорядження кінноти. Більших змін зазнала система постачання і оплати, яка стала більш централізованою та регулярною, що дозволило покращити матеріальний стан вершників, проте їх бойові якості та ефективність потребували мінімальних змін, оскільки вони проявили себе раніше у ході реформ Кромвеля і їх варто було лише розповсюдити на всі інші кавалерійські підрозділи. Роль артилерії в Армії нового зразка була неоднозначною: польова артилерія грала невелику роль під час битви, але нею не нехтували цілком, а інколи вміло використовували, що допомагало виграти битву. Облоговій артилерії навпаки приділялося більше уваги для штурмів укріплень, але усі за винятком ірландської, кампанії, вирішувалися на полі битви, де головну роль грала піхота, а хід її вирішувала кіннота. Ми розглянули особливості та реформи керування, екіпірування і забезпечення Армії нового зразка, що, звісно, збільшило її ефективність, але навіть найкраще укомплектована армія не зможе виграти битву без дисципліни і бойового духу і тут Армія нового зразка також себе проявила.

Покликання:

1. Asquith, Chris, New model Army 1645-1660, p. 8

2. Roberts, Cromwell’s war machine: the New model army 1645-1660, p. 168-168

3. John Tincey, Ironsides: English cavalry 1588-1688 (Osprey Publishing, 2002), p. 17

4. The memoirs of Edmund Ludlow, p. 90

5. November 1643: An Ordinance whereby all Vintners are required to bring in the Money due for the half Excise of all wines remaining in their hands, at, or before the eleventh of September last, Acts and Ordinances of the interregnum, 1642-1660, https://www.british-history.ac.uk/no-series/acts-ordinances-interregnum/p339

6. April 1645: An Ordinance for a Monethly Charge and Tax of Two thousand eight hundred pounds upon the County of Lincoln for the Defence and Safety of the said County, Acts and Ordinances of the interregnum, 1642-1660 https://www.british-history.ac.uk/no-series/acts-ordinances-interregnum/pp662-664

7. Roberts, Cromwell’s war machine: the New model army 1645-1660, p. 84

8. Tincey, McBride, Soldiers of the English Civil War, part 2: Cavalry, p. 11

9. Boyle, A treatise of the art of war dedicated to the King’s Most Excellent Majesty, p. 32

10. Monk, Observations upon military & political affairs, p. 27

11. House of Commons Journals Volume 6: 12 May 1649, Journal of the House of Common: Volume 6, 1648-1651, https://www.british-history.ac.uk/commons-jrnl/vol6/p208

12. Firth, Cromwell’s army, p. 187

13. Roberts, Cromwell’s war machine: the New model army 1645-1660, p. 142-143

14. Firth, Cromwell’s army, p. 158

15. Monk, Observations upon military & political affairs, p. 28

16. Memoirs of his own life and times by James Turner, p. 59

17. Original memoirs: written during the Great Civil War; being the life of sir Henry Slingsby, p. 145

18. Sprigg Joshua, Anglia rediviva: England’s recovery: being the history of the motions, actions and successes of the army under the immediate conduct of Sir Thomas Fairfax (Oxford: University Press, 1854), p. 91-92