Автор – Володимир Голубець

Попередня частина: lvivmedievalclub.wordpress.com/2022/05/26/chehoslovatsjka_vesna_obiznanist_ta_reaktsija_na_vesnjani_podiji_v_chehoslovatshyni_ukrajinsjkogo_suspiljstva/

III. Пропагандистська кампанія керівництва СРСР та УРСР

Основним завданням “контрреволюціонерів” в ЧСРР була реставрація капіталістичного ладу в країні[1]. Параліч органів державної влади пояснюється тим, що “контрреволюціонери” вже давно просували на певні державні посади “своїх людей”[2]. Причиною підтримки антисоціалістичних заходів з боку молоді є те, що вона не пройшла сувору життєву школу, є схильною до авантюризму; “буржуазна” пропаганда прославляла “західний спосіб життя”, лавиною нахлинули дешеві західні видання; через прогалини у вихованню збільшилась кількість ледарів, наркоманів[3]. Марксизм-ленінізм подається як суто “російське” явище, котре силою перенесли на територію Чехословаччини[4].

Одним з основних атрибутів “контрреволюціонерів” була критика СРСР – зображення громадян як відсталих, заниження економічної ролі Союзу у стосунках з ЧСРР, приниження здобутків СРСР у різних галузях науки та мистецтва[5], компрометування радянсько-чехословацьких стосунків[6].  Зміна зовнішньополітичного курсу базувалась на: критиці ОВД – нібито лише одна країна (СРСР) виражає структуру Організації, її офіцери захопили більшість командних структур, вихід Чехословаччини з ОВД[7]. Діяльність католицької церкви повинна бути направлена на те, щоб злитись з рухами за “незалежність” та “лібералізацію”, також взяти на себе роль “опори та свободи” в країнах Східної Європи, концентруючи увагу в першу чергу на Чехословаччину, Польщу, НДР[8]. 

“Сили реакції” вказували, що ввід військ країн ОВД на територію ЧСРР є окупацією; “нормалізація”[9] за Московською угодою[10] вважалась проявом нерівноправності[11] у стосунках з СРСР. Вказується що:

“… контрреволюційна опозиція законного уряду ЧСРР та КПЧ не склала зброї. Московська угода сильно атакується ворожими силами”[12].

Поширювались провокативні слухи про вихід Словаччини зі складу ЧСРР, та приєднання її до СРСР[13].

Але все ж таки – зазначається що до СРСР приходять тисячі листів з подякою за те, що Радянська Армія знову принесла в Чехословаччину” мир, свободу та соціалізм”[14]. Вказується, що перед комуністами постала дилема вибору – з одного боку дозволити те, щоб країна зійшла з соціалістичного розвитку, дозволити поверненню капіталістичних порядків, погодитись на новий Мюнхен з переданням нових земель ФРГ, відкрити імперіалізму дорогу на Схід та дозволити переглянути кордони країн після Другої світової війни; або до кінця виконати свій інтернаціональний обов’язок, захистити соціалістичний розвиток в ЧСРР, раз і назавжди знищити Мюнхенську політику, створити нову непереможну перешкоду для нового “Дранг нах Остен”[15].

Зважаючи на “нормалізацію” в ЧСРР після завершення Празької весни не дивно бачити чехословацьке пояснення вже минулих подій; також були проведені чистки в партії для подальшого виявлення та розкриття правих та антисоціалістичних сил в партії та суспільстві”[16]. Зв’язок між партією та трудовими масами ослаб через те, що знизився рівень боротьби з буржуазною ідеологією, дрібнобуржуазними тенденціями, ідеологічними диверсіями[17]. Нове керівництво партії під проводом Александра Дубчака було неоднорідним, та з відсутньою політичною єдністю[18]. Крім того, Чехословаччина ще з 1948 року була ціллю “політичної та ідеологічної диверсії зі сторони імперіалізму”[19].

Плани контрреволюціонерів в Чехословаччині були такими самими як і в Угорщині 1956 р., тільки тактика була різною зважаючи на місцеві умови та часовий проміжок[20]. Вступ військ в ЧСРР 21 серпня 1968 р. розцінювався як дія, котра не допустило кровопролиття в  країні, адже контрреволюція могла розв’язати братовбивчу війну[21].

“Серпнева інтернаціональна акція для захисту соціалізму в ЧСРР створила необхідні умови для чехословацьких комуністів, котрі завдяки їй могли повністю розгорнути власну політичну боротьбу проти контрреволюційних сил… “[22].

Для збереження спокою Президент ЧСРР Людвік Сводоба дав наказ армії та міліції не чинити ніякого спротиву військам ОВД у країні[23]. Підтримка значних мас людей  “контрреволюції” пояснювалась тим, що через ЗМІ люди ще не могли звільнитися “від емоції”[24]. Рішення котре надало місцевим комуністам “впевненість, та сили на подальшу боротьбу” було прийняття закону від 18 жовтня 1968 р. на Національних зборах “Про тимчасове перебування радянських військ в ЧСРР”; постачання ресурсів з СРСР допомагали завдавати удару “по різних спекуляціях правих та антисоціалістичних сил”[25].

Вказується що в період 1969–1970 років відновились дружні стосунки між КПЧ та ЧСРР, а також з іншими соціалістичними країнами та “братськими партіями”[26]. Вказується, що чехословацькі комуністи в гострій політичній боротьбі навчились відрізняти друга від ворога. Успіхи в будівництві соціалізму мають пов’язуватись з СРСР – першою країною соціалістичної революції[27].

Підсумуємо. Завданнями пропагандистської машини СРСР було показати те, що реформи в ЧСРР є “контрреволюційними”, та спрямованими на повернення в країну капіталізму. Досвід чеських комуністів боротьби з “контрреволюціонерами” показував те, що країна оговталася від “капіталістичної небезпеки” за допомогою СРСР. Країна “розвинутого соціалізму” знову принесла в Чехословаччину мир. Тільки чехи та словаки не зовсім то і хотіли такого “щедрого” подарунка.

---

Покликання:

[1] Пресс-группа советских журналистов, К событиям в Чехословакии. Факты, документы, свидетельства прессы и очевидцев, (Москва: Ордена Трудового Красного Знамени Первая Образцовая типография имени А. А. Жданова Главполиграфпрома Комитета по печати при Совете Министров СРСР, 1968), 13.

[2] Там само, 19.

[3] Там само, 25.

[4] Там само, 32.

[5] Там само, 54.

[6] Там само, 85.

[7] Там само, 87.

[8] Пресс-группа советских журналистов, К событиям в Чехословакии. Факты, документы, свидетельства прессы и очевидцев, (Москва: Ордена Трудового Красного Знамени Первая Образцовая типография имени А. А. Жданова Главполиграфпрома Комитета по печати при Совете Министров СРСР, 1968), 100.

[9] Період в історії ЧСРР протягом котрого (1969–1989 рр.) відзначалось повернення до тотального контролю комуністичної партії над політичним, економічним, соціальним життям країни.

[10] “Программа выхода из кризисной ситуации”; даний документ підписаний 26 серпня 1968 р. Його умови – залишення в Чехословаччині постійного контингенту радянських військ, згортання всіх демократичних реформ котрі встигли провести в країні.

[11] Там само, 135.

[12] Там само, 139.

[13] Там само, 144.

[14] Там само, 147-148.

[15] Там само, 158.

[16] “Уроки кризисного развития в Компартии Чехословакии и обществе после ХІІ зьезда КПЧ” у Правда побеждает. Материалы чехословацкой печати, розоблачающие подрывную деятельность антисоциалистических и правооппортунистических сил в ЧССР в 1968 году – начале 1968 года, ред. К.Сванидзе, Т.Климова, Т.Сперанская, 11.

[17] Там само, 17.

[18] Там само, 23.

[19] Там само, 28.

[20] Там само, 39.

[21] Там само, 53.

[22] Там само, 54.

[23] Там само, 56.

[24] Там само, 60.

[25] “Уроки кризисного развития в Компартии Чехословакии и обществе после ХІІ зьезда КПЧ” у Правда побеждает. Материалы чехословацкой печати, розоблачающие подрывную деятельность антисоциалистических и правооппортунистических сил в ЧССР в 1968 году – начале 1968 года, ред. К.Сванидзе, Т.Климова, Т.Сперанская, 61.

[26] Там само, 69.

[27] Там само, 71.