Автор – Володимир Голубець

Історія Другої Світової війни залишається надто політизованою в наш час. Для Російської Федерації, тематика «Великої Вітчизняної війни», котра була виплекана радянською пропагандою залишається одним  зі стовпів, на котрому базується імперсько-радянська ідентичність. Зазначимо, що війна для СРСР розпочалась 22 червні 1941 р. з «віроломним» нападом ІІІ Райху,  а не 17 вересня 1939 р., часу коли частини Червоної армії почали «визволяти» Польщу, згідно з секретним протоколом пакту Молотова–Ріббентропа.

Вперше, кинув виклик цьому постулату радянської пропаганди втікач-розвідник Володимир Рєзун, котрий під псевдо Віктор Суворов здобув всесвітню популярність, а також, згідно з його словами – заочну смертну кару. У своїх працях «Ледокол», «День-М»,  Автор підводить свого читача до думки про те, що Гітлер встиг лише випередити Сталіна у своїх планах всесвітнього панування; «Очищение» – причини знищення Сталіним вищого командного складу Червоної армії перед Другою Світовою війною; «Последняя республика» – чому Радянський Союз програв Другу Світову війну.

Зважаючи на умови гібридної війни в котрих знаходиться Україна, актуальність даного дослідження криється у висвітленні рефлексії Суворова, над основним радянським міфом про Другу Світову війну. Об’єктом дослідження є праці автора, в котрих подається альтернативний підхід до історії Другої світової війни. Предметом даного дослідження є інтерпретація Другої Світової війни Віктором Суворовим. Виокремлення думок Суворова, щодо ролі СРСР в Другій Світовій війні, та методів підготовки до неї, є головними завданням даного дослідження. Під час опрацювання джерел було використано загальнонаукові методи – синтез та аналіз.

Віктор Суворов називає акт проголошення СРСР оголошенням війни всьому світу. Мета цієї держави лише одна – захопити весь світ [1, с. 21.]. В уявленні Суворова Сталін це вірний ленінець, котрий своїми діями бажає спровокувати Світову революцію. Війна для Союзу була необхідна – постійне поширення комунізму необхідне для його самоіснування; для цього був створений Комінтерн – орган для постійного поширення комуністичних ідей; перемога у Другій Світовій війні в ленінсько-сталінському розуміння це захоплення Німеччини, Франції, Італії, Іспанії та всіх їхніх колоній, проте цього досягнути не вдалось. Радянський комунізм почав деградувати через це [2, с. 44-45.]. Репресії котрі відбувались, перед Другою Світовою війною в СРСР, були навіть корисними для самої армії – адже знищувались ті старі кадри, котрі могли ефективно воювати тільки  проти повсталих селян (Якір, Тухачевський, Блюхер), і вже не годились для ведення тогочасної модерної війни.

Навіщо був підписаний пакт Молотова–Ріббентропа? Автор пояснює, що Сталін, таким чином забезпечив собі «дружній нейтралітет» з німцями у сфері поділу Польщі, опісля чого, ІІІ Райх мав за аналогією з Першою світовою війною загрузнути у Франції. Таким чином, європейські держави, ослаблені новим конфліктом були б легкою здобиччю для танкових дивізій СРСР. Знищення «Лінії Сталіна», на старому державному кордоні було зумовлене тим, що після Пакту Сталін не збирався вести оборонну війну – лінію планомірно знищували для того, аби вона не заважала таємному скупченню радянських військ на нових кордонах. «Лінія Молотова» – будувалась тільки для того, аби показати німцям, ніби СРСР готується до оборони. Навіщо Сталіну потрібно 10 Повітряно-Десантних корпусів? [1, с. 112.] Суворов зазначає, що дані війська годяться виключно для наступальних дій

Автор, прослідковує динаміку росту чисельності Червоної армії – від 550 тис. в 1923 році, до 5 550 тис. в 1941 р. Перед 1941 р. на всіх підприємствах країни були введені норми воєнного часу. При тому, вже на сьомий день війни до лав Червоної армії було призвано 5 300 тис. солдатів та офіцерів, що свідчить про те, на скільки мобілізаційна система була злагодженою [3, с. 154-156.]. Жінки мали б замінити чоловіків у колгоспах. Суворов наводить приклад Паші Ангеліної, котра кинула гасло: «Сто тисяч подруг – на трактори», в наслідок котрого було підготовленого 200 тис. трактористок. Ці трактористки мали б замінити чоловіків, котрих мобілізували б в армії за спеціальністю механіків танків, артилерійських тягачів, важких інженерних машин.

Напрацювання Суворова спричинили переполох у на теренах колишнього СНД. Продовжувачем ревізіоністської концепції Суворова є Бєшанов Володимир Васильович, автор таких праць як «Танковий погром 1941 года» [5.], «Кроваво-Красная Армия. По чьей вине?» [6.]. В Росії, протягом 2009–2012 рр. існувала «Комісія з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії». Зважаючи на те, що популярність доробку Суворова є відомою, то очевидним є той факт, що він напряму «шкодив Росії». Автору постійно закидують те, що він досить вільно трактує джерела, а його концепція є чимось на манер «теорії змови». Віктора Суворова критикували  світила історичної науки – к.і.н Алєксей Ісаєв. У своїй роботі «Антисуворов. Большая ложь маленького человечка» [7.]. Ісаєв зазначає, що він перевіряє всі посилання на джерела, та основні думки в працях Суворова.

Підсумуємо. Заслуга Віктора Суворова в тому, що саме він вперше почав критикувати один зі стовпів радянської пропаганди – міф про «віроломний» напад Німеччини на СРСР. Автор наводить приклади того, що СРСР був співучасником розв’язання Другої Світової війни; на основі наявних для нього відкритих джерел від сформулював власну альтернативну концепцію на один з найкривавіших конфліктів ХХ століття. Приклад Суворова є визначний тим, що він кинув відкритий виклик нелюдській тоталітарній комуністичній системі. Сучасним українським історикам залишається одне – боротися з радянськими міфами, та впроваджувати нашу власну концепцію національної пам’яті на цю трагічну сторінку в історії людства.

Список використаних джерел та літератури:

1. Суворов В. Ледокол. Кто начал Вторую мировую войну? Нефантастическая повесть–документ. Киев: газета «Независимость» – Черкассы: производственно-коммерческая фирма «Черкасский бизнес центр», 1993, 352 с.

2. Суворов В. Последняя республика. Почему Советский Союз проиграл Вторую мировую войну? Москва: ЛитРес, 2017, 393 с.

3. Суворов В. День–М. Когда началась Вторая мировая война? Нефантастическая повесть-документ. Книга вторая. Москва: АО «Все для вас», 1994, 256 с.

4. Суворов В. Очищение. Зачем Сталин обезглавил свою армию?. Москва: Добрая книга, 2019, 416 с.

5. Бешанов В. Танковый погром 1941 года. Москва: ЛитРес, 2019, 540 с.

6. Бешанов В. Кроваво-Красная Армия. По чьей вине? Москва: Эксмо, 2010, 384 с.

7. Исаев А. Антисуворов. Москва: Эксмо, Яуза, 2004, 416 с.