Свого часу, після прочитання книги “Скотобійня номер 5” Курта Воннегута, автора ніби почала переслідувати тема бомбардування Дрездену. З огляду на сучасні реалії, доречно було б бодай спробувати розставити всі крапки над “і”. Чи дійсно бомбардування німецького міста було настільки руйнівним та жахливим? Подейкують, нібито кількість жертв у Дрездені перебільшує навіть кількість загиблих у Хіросімі та Наґасакі… Буцімто, кровожерливі союзники-капіталісти у обличчі Королівських ВПС Британії та США у лютому 1945 року бомбили нещасний Дрезден, який зовсім не був вигідною стратегічною ціллю, а робили це виключно задля підриву моралі німців.
Але це, все ж таки, брехня. Спробуємо розібрати основні тези, навколо яких досі точиться дискусія як лівих, так і правих діячів.
1) Кількість жертв.
Оцінки кількості загиблих різнилися від неймовірних 100 тисяч в офіційних німецьких звітах часів війни до 275. Бомбардування Дрездену було використане нацистською Німеччиною в пропагандистських цілях, при цьому кількість загиблих було завищено Геббельсом до 200 тисяч осіб.
Однак, згідно звіту комісії німецьких істориків, справжнє число жертв складало близько 25 тисяч чоловік. І ми, насправді, маємо істотні підстави для того, аби вірити цьому числу. 22 березня 1945 року муніципальною владою міста Дрездена був випущений офіційний звіт Tagesbefehl no. 47, згідно з яким кількість врахованих до цієї дати загиблих склала 20 204, а загальна кількість загиблих в ході бомбардування, як очікувалося, склала близько 25 тисяч осіб.
Безумовно, це теж дуже велика цифра, проте варто звертати увагу саме на різницю у підрахунках. Як бачимо, для тих, хто прагне довести власну правоту, людські життя це лише цифри. Як життя «чужих» так і «своїх», що примітно.
2) “Невинність” Дрездену
За що ж місто східної Німеччини, яке практично не зазнало ушкоджень до 14-15 лютого 1945 року таки вирішили бомбити? Відповідь на це питання нам дасть меморандум Королівських ВПС: «Дрезден, 7 за розміром місто Німеччини… на даний момент найбільший район противника, який все ще не піддавався бомбардуванню. В середині зими, з потоками біженців, що прямують на захід, і військами, які десь повинні бути розквартировані, житлові приміщення в дефіциті, оскільки потрібно не тільки розмістити робітників, біженців і війська, а й урядові установи, евакуйовані з інших районів. Свого часу широко відомий своїм виробництвом фарфору, Дрезден розвинувся у великий промисловий центр… Метою атаки є нанести удар противнику там, де він відчує його найсильніше, позаду фронту, що частково звалився… і заодно показати росіянам, коли вони прибудуть в місто, на що здатні королівські ВПС».
Справа в тому, що напередодні свій наступ розпочала Червона Армія. Маючи на меті заблокувати важливі транспортні центри, в тому числі і Дрезден, для блокування перебросу німецьких військ із західного фронту на східний, було прийняте рішення ці центри бомбардувати. Бомбардувати практично водночас, не залишаючи часу супротивнику. З тієї ж причини, до речі, московити вже більше 10 разів отримали по рогах у Чорнобаївці.
Отже, сенс бомбардувати місто таки був. Варто й не забувати, що тривала війна, і ворог вчинив би так само.
3) “Винятковість” Дрездену
Часто стверджують, буцімто лише Дрезден зазнав таких жахливих ушкоджень і саме він є символом жорстокості союзних військ. Однак, це дуже лицемірне та маніпулятивне твердження.
До вашої уваги пара таблиць, представлених Історичним відділом ВПС США. Сподіваємось, всі володіють англійською мовою бодай на початковому рівні.
Як ми бачимо, Дрезден постраждав далеко не найбільше з усіх німецьких міст, а навіть порівняно мало, враховуючи його стратегічне значення.
4) Неймовірна руйнація
А ось цю тезу можна визнати цілком об’єктивною та правдивою. Справа в тому, що Дрезден – одна з архітектурних перлин східної Німеччини. Місто неймовірної краси, зовнішній вигляд якого після тих подій вже ніколи не буде таким, яким він був до бомбардування.
Згідно зі звітом дрезденської поліції, складеним незабаром після нальотів, в місті згоріло 12 тисяч будинків. У звіті повідомлялося, що було зруйновано «24 банки, 26 будівель страхових компаній, 31 торгова лавка, 6470 магазинів, 640 складів, 256 торгових залів, 31 готель, 26 трактирів, 63 адміністративних будівлі, 3 театри, 18 кінотеатрів, 11 церков, 60 каплиць, 50 культурно-історичних будівель, 19 лікарень (включаючи допоміжні і приватні клініки), 39 шкіл, 5 консульств, 1 зоологічний сад, 1 водопровідна станція, 1 залізничне депо, 19 поштамтів, 4 трамвайних депо, 19 судів і барж».
У звіті Історичного відділу ВПС США стверджується: «Безпосередніми та фактичними наслідками вибухів у Дрездені були знищення або серйозні пошкодження щонайменше 23 % промислових будівель міста; серйозні пошкодження щонайменше 56% непромислових будівель міста (крім жител); знищення або серйозне пошкодження щонайменше 50% будинків у непромислових районах міста (крім житлових приміщень); знищення або серйозні пошкодження щонайменше 50 % житлових одиниць міста та принаймні деякої шкоди 80 % міських жител…»
Дійсно, бомбардування пройшло дуже успішно завдяки сприятливим природним та іншим умовам і руйнація міста виявилася колосальною. У цьому, певно, найбільша трагедія Дрездену – знищення його культурної цінності.
Отже, підбиваючи підсумки, ми приходимо до висновку, що бомбардування Дрездену, це, звичайно, жахливо. Як і будь-який акт винищення цивільного населення, запланований чи ні. Однак, саме це місто стало таким собі “мучеником” серед, передусім, нацистів та… соціалістів. Доволі лицемірно згадувати лише руйнування Дрездену, обходячи долю Берліну, Лондону, Ковентрі та інших гарних міст, що постраждали під час Другої Світової і зазнали навіть більших ушкоджень.
Не хочеться порівнювати нинішню московитську орду із Райхом, але сміємо припустити, що незабаром і кремлівські рупори пропаганди будуть кричати про «кровожерливих укрів, що бомбили мирний і беззахисний Бєлгород». Звичайно ж, обходячи тему зруйнованих ними Чернігова, Сум, Києва і прекрасного Харкова, який дещо подібно Дрездену втратив не лише інфраструктуру і житловий фонд, але й власну красу та історичну цінність.
Тож, бомбардування Дрездену – сумний епізод історії і чудовий приклад дії геніальної пропаганди Геббельса, яка діє й до сьогодні. І прикладу якої, що іронічно, особливо завзято слідують ті, хто найголосніше кричав про перемогу над нею.
Джерела:
1. HISTORICAL ANALYSIS OF THE 14-15 FEBRUARY 1945
BOMBINGS OF DRESDEN. https://web.archive.org/web/20100817084455/http://www.airforcehistory.hq.af.mil/PopTopics/dresden.htm
3. After the Dresden Bombing: Pathways of Memory, 1945 to the Present. Anne Fuchs. 2012. Palgrave Macmillan UK
Львівський історичний клуб 