Часто можна натрапити на тезу (і небезпідставну), що Античність закінчилася в епоху Арабських завоювань. Ці завоювання запустили цілий ланцюжок подій, під час яких Імперія остаточно втратила колишній римський образ і перетворилася на зовсім іншу державу, хоча де-юре, називалась Римською імперією до припинення існування. Так само, із втратою імперського впливу, антична культура гине на захопленому варварами Заході. Все це виглядає набагато трагічніше, ніж “поступова” втрата контролю над західними провінціями (причому тимчасово над деякими з них) у V ст. У цей період, між 30-ми й 60-ми роками VII ст., крім фундаментальних змін у соціальній та адміністративній структурі, відбулась також низка менш значних, але дуже символічних подій. Серед них – останній тріумф августа, останні призначення консулів та останні згадки про легіони.
Армія епохи Юстиніана все ще демонструвала немалу спадкоємність із попередньою епохою. Для значної частини тактичних одиниць можна простежити історію на 100-150 років. Справжній розрив із попередньою мілітарною традицією припав на переворот Фоки 602 р. та затяжний конфлікт з персами. Саме тоді більшість кадрової пізньоримської армії припинила своє існування, і почала формуватися нова військова організація.
-А ти що, зумієш краще?
Цей діалог Фоки та Іраклія-молодшого, поваленого східно-римського імператора та його звитяжного ворога відбувся в 610 р., коли бунтівний флот, який відправився із Карфагена, без бою взяв Константинополь. При всіх талантах Іраклія саме за його правління Візантія пережила найстрашніші потрясіння і втратила величезні території.
За правління Іраклія мобільні польові армії ще існували, але саме цей правитель першим застосував практику “розселення солдатів на землі”. У найближчі 20-30 років це призведе до формування специфічної військово-адміністративної системи. Але це буде пізніше, у 60-х роках VII ст., а поки, у 30-х роках, ще дають знати про себе останні відлуння Домінату і навіть Принципату.
Отже, які римські легіони залишилися в строю до VII ст.? Зі 174 пізньоримських легіонів, перерахованих у Notitia Dignitatum, 19 відносяться до підрозділів, сформованих Октавіаном Августом та його безпосередніми наступниками у I ст. н.е. Інші сформувались у складі виділених з їх числа або завербованих у другій половині III – початку IV ст. Ось список “старих” тактичних одиниць, відомих нам до VII ст.:
– Numerus Dacorum – початок VII ст., Рим. Ймовірно, сформованa із солдатів легіону Даків, які служили на Дунаї у IV ст.
– Numerus Felicium Laetorum – Равенна, 591 р. Похоронна епітафія. Ще одна епітафія з Равенни із згадкою про цей загін датується VII ст.
– Numerus Equitium Armeniorum – епітафія з Равенни, датована 639 р. Припускають, що відповідає Comites Sagittarii Armeni, Vexillatio Palatina, згідно з Notitia Dignitatum, розташованому в Константинополі.
– Numerus Sermisianus – початок VII ст., сформована із солдатів гарнізону Сирмія – міста, яке дуже багато натерпілось від аварів, але це інша історія.
– Cohors VIII Voluntiarorum (Voluntarii) – згадується у Notitia Dignitatum. Перебувала в Газі в 637-639 рр., де згинула від арабів.
– Legio IV Scythica – згідно з Notitia Dignitatum, знаходилась в Орсі, у Сирії. У 637-639 рр. числилась у гарнізоні Гази.
– Legio V Macedonica – згадана 635 р., припускають, що стосується V Македонського Легіону, який перебував у Єгипті, по меншій мірі, з 298 р. Військовий підрозділ, очевидно, був найдавнішим із відомих на той час, оскільки його перше формування прийшлось, ні багато, ні мало, на 43 р. до н. е.
Отже, ми знаємо як мінімум 7 власне давньоримських легіонів (або їх спадкоємців), які існували на початку VII ст. Напорядок більше згадок про тактичні підрозділи з давньою історією можна знайти в період до перевороту Фоки. Для тих, кому цікаво, нижче перераховані лише деякі з них. Усі вони стояли гарнізонами в Італії, Сирії та Єгипті. Більшість із цих назв відсилає до Noticia Dignitatum, деякі були створені Юстиніаном Великим:
– Regii – захищала Рим від готів у 536 р. Згідно Notitia Dignitatum, це була Палатинська Ауксилія під командуванням Magister Militum Presentalis.
– Primi Theodosiani або Numerus Primus Theodosianorum – у 547 р. знаходились у Флоренції.
– Numerus Theodosiacus – у 592 р. Можливо, ідентична Numerus Felicum Theodosiacus.
– Numerus Invictorum – знаходилась на території екзархату Равенни.
– Numerus Saliorum – згадується в епітафії з Аквілеї, датованої 490-510 рр. Можливо, відповідає Salii, Auxilia Palatina, згідно з Notitia Dignitatum, розташованій у Константинополі, або Numerus Saliorum, підпорядкованому Magister Militum Praesentalis.
– Numerus Equitum Persoiustinianorum – у 544-548 рр. воювала з готами.- Numerus Cadisianus – епітафія 580 р. із Градо на півночі Італії. Можливо, особовий склад був представлений кадісіанськими бранцями, які до цього воювали у складі армії Сасанідів.
– Numerus Felicum Theodosiacus – близько 600 р. перебував у Равенні.
– Numerus Theodosiaci Isaurorum – знаходилась в Олександрії до 491 р.
– Numidae Iustiniani – відома за кількома документами з Геліополіса, датованих 508-563 рр.
– Bis Electi Iustiniani – знаходилась в Антіополісі близько 540 р. Раніше розташовувалась у регіоні Гіппо в Африці, куди вона потрапили після відвоювання провінції від вандалів.
– Legio II Constantia – 450-550 рр. Згідно з Notitia Dignitatum, відповідає, як не дивно, Legio II Constantia.
– Numerus legio III Diocletiana – очевидно, відповідає Legio III Diocletiana, згаданій у Notitia Dignitatum.
– Legio IV Parthica-Quartoparthoi – згідно з Феофілактом Сімокаттою, воювала з персами під Солахоном у 586 р. Раніше, згідно з Notitia Dignitatum, вона перебувала в Кіркесії на Євфраті у підпорядкуванні Osroena dux.
– Numerus Dacorum – була в Апамеї, можливо, ідентична Cohors I Ulpia Dacorum, згідно з Notitia Dignitatum у Костянтині.
– Numerus Devotissimi Theodosiaci – знаходилась у Нессані в Палестині принаймні у 505-596 рр.
– Numerus Arcadianum – входила до складу палестинського гарнізону Кесарії пізніше 485 р. Відповідає ala Arcadiana згідно з Notitia Dignitatum в Єгипті.
– Numerus Prima Victorum – гарнізон з Аммати, який, згідно з Notitia Dignitatum, раніше мав у своєму числі Cohors I Victorum.
Джерела та література:
- Банников Андрей, Римская армия в IV столетии от Константина до Феодосия (Филологический факультет СПбГУ: Нестор-История, 2011): 264.
- Осарес Филипп, Византийская армия в конце VI в. по Стратегикону императора Маврикия. Пер. с французского. Отв. ред. Михаил Холод (Санкт-Петербург: Издательство СПбГУ, 2007): 142.
- Греческие полиоркетики. Вегеций (Санкт-Петербург: Алетейя. 1996): 352.
- Notitia dignitatum. Bodleian Library MS. Canon. Misc. 378
Львівський історичний клуб 