Протягом останніх двох днів команда Львівського медієвістичного Клубу отримала немало повідомлень у свій бік – частина із них йшла до наших представників прямо, частина – опосередковано. Здавалось би, що викликало такий ажіотаж до єдиного інституціалізованого товариства студентів історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка – яке до цього часу, спокійно існувало із 2013 року? Спробуємо розібратись.

Поштовхом до цього було озвучення підтримки з боку команди ЛМК одному із претендентів на посаду голови Студентської ради нашого історичного факультету, 22 вересня цього року. Самі ж вибори проходили наступного дня, 23 вересня, у стінах Університету. Загалом, на посаду голови Студради було висунуто дві кандидатури – Оксани Горак та Вікторії Норички, студенток ІІІ курсу. За результатами, виграла перша. Сам процес зміни влади відбувався у кілька етапів – проведення конференції студентів факультету, від 10:00, де зпосеред усього, кандидати презентували свої програми, і власне голосування – від 11-ї до 17-ї години.

Варто сказати, що очільництво Студентської ради на історичному ЛНУ (ми, на жаль, не знаємо, як проходить в інших вищих школах України) має довгу традицію – воно переходить з рук в руки, від покоління до покоління, так би мовити від голови сільради до аспіранта, від аспіранта до магістра, ну а від магістра, до студента бакалаврату. Якщо читач погляне на сторінку Студентської ради та Профбюро студентів факультету (https://www.facebook.com/groups/1410143449247797), то може знайти допис з наступними словами:

Примітною тут є теза щодо відсутності висуванців з боку організації. Однак, якщо поглянути на те, яким чином виглядала конференція студентів 23 вересня, і як її відтворювали на сторінці Профбюро в Інстаграмі, матимемо таку картину:

Здавалось би, все логічно – звіт Оксани Горак, як ранішої голови Студради, робота дільниці. Тільки незрозуміло, де згадка програм обох кандидатів у дописах. Вікторію Норичку так взагалі не згадали на ресурсах організації, виходить? Судячи ж бо із самого контексту скріншотів, висловитись у повній мірі дали тільки Оксані. Тему “непідтримки зсередини” ілюструє заява одного із учасників полілогу для студентів історичного факультету, який займає посаду деякого “консультанта”:

Коментувати, як голосували студенти першого курсу (віком 17-18 років) – “першачки”, за яких він згадує, не потрібно. Не потрібно й розголошувати, які дивіденди давали за таке голосування, сирну, м’ясну чи Флорентіну, а також казати про кадровий склад виборчої комісії. Зрештою, робота на виборчій дільниці почалась. Як роботу організували, було помітно по тому, що масок в умовах введення “жовтої зони” ніхто не одягав з числа Комісії (станом на 13:34). Так само, до виборців Комісія нехтувала звертанням на “Ви”, зокрема. А це все попри те, що Університет є насамперед навчальним простором та субординація в ньому є необхідною складовою.

Команді Клубу, як наукової організації, лестить звернення на наші зауваги і з боку інститутів організації пролетарів розумової праці, зокрема Студентської виборчої комісії ЛНУ – оскільки остання відповіла на наші зауваження щодо виборів, котрі не були подані нами в офіційній формі до цього органу. Нам, та й студентам загалом, в деякій мірі весело спостерігати, що Студентська виборча комісія суперечить сама собі в цьому (скромно припустимо, що заява з боку ЛМК наробила деякого шуму, й нам вирішили закрити тим рота). Сама ж Студентська виборча комісія опублікувала наступний текст у зв’язку з виборами 23 вересня:

Тут ми не будемо розглядати результатів виборів, вони давно опубліковані на сторінках Профбюро студентів історичного факультету. Проте, дивлячись на підсумки головування Оксани Горак у Студраді для нас, ми, як команда інституціалізованого наукового товариства факультету можемо сказати тільки одне – для наукових ініціатив студентів історичного, колишня голова не зробила абсолютно нічого. Так, горняток та книг ми не виграли й тримаємо особисту образу на те. Наша діяльність була, є, буде добровільною (статті ж бо під примусом не заставиш писати, студії не розробиш). Організація наукових ініціатив на історичному факультеті була прерогативою Львівського медієвістичного Клубу від 2013 року. Ми би й не нагадували відомий серед викладачів та студентів факт, якби не один примітний момент – оголошення про створення ще одного, другого наукового товариства на історичному факультеті з боку… ну, самі здогадайтесь, шановні читачі:

Примітно, що на зображенні до допису автори сторінки організації, яка нікого ніде не підтримувала, написано “Наука буде”. Команда Клубу щиро вірить, що наука в нас є серед студентів. Однак треба відкрити очі – жодної науки не буде, якщо мало того що молодь, яка народилась за незалежної України, так ще й яка вчиться на істориків, грається в ефективний менеджмент бюрократії доби Брежнєва, і не забуває про правило Руїни – “де три українці, там два гетьмани”. ЛМК з часу свого створення вийшов та виходитиме і за межі Середньовіччя – хронологічно, і за межі Європи – територіально. Про наші плани розвитку на найближчий рік ми поговоримо в наступний понеділок.

Разом з тим, повернемось до теми виборів – у відповідь на зауваги з боку команди ЛМК, нам послідувало немало високопарних відповідей від наших же колег з молодших курсів – визнати свою поразку (неначе хтось із команди Клубу балотувався), були й спроби погроз, ну і банальне хамство. На команду Вікторії Норички вилилось того, припускаємо, значно більше. В усьому цьому немає нічого унікального – бо людина, яка керується принципами, дуже часто собі шкодить, в нашому світі, який невпинно стає гіршим. Однак, як нашу заяву протрактували в якості звинувачень у недоброчесності виборів – ми опублікуємо на нашому каналі в Телеграм (https://t.me/lviv_medieval) малесеньку “білу книгу”з перлів, які встигли зібрати на час проведення виборів – насамперед, заяв у нашу адресу. Ми опублікуємо найбільш веселі коментарі.

Підбиваючи підсумки, підкреслимо, що незважаючи на всі витрати з боку кандидатів на голову Ради, студентських комітетів, членів комісій, були би вони моральними чи фізичними, ми віримо, що під ними можна підвести риску та покласти вінок із написом “І все таки, ви перемогли”.

Ми знаємо, що серед кандидатів, які пройшли до Студентської ради, немало достойних хлопців та дівчат, та віримо, що саме вони продовжать торувати інтереси власне молодих науковців, а не вузьких груп серед студентів факультету.

P.S.: Цей текст завершено в пору, коли Оксана Горак, вигравши вибори, передала своє місце як члена Студентської ради історичного факультету Вікторії Симко, якій до входження у саму Раду не вистачило голосів:

Ми всі розуміємо, з якою метою це робилось, і точно не з торжества плюралізму. А ось таким чином, в особистих діалогах, із запрошенням в закриті бесіди, проходитиметься агітація членів Ради вже за нової голови:

Ну то що, панове, буде наука?)