Частина перша: lvivmedievalclub.wordpress.com/2021/08/26/pro_formy_i_symvoly_d_anglijskij_gotytsi/

Малюнки, що ілюстують текст нижче

Термін “decorated” («прикрашений») застосовується до архітектури 1272-1377 через велику кількість орнаментів. Майже кожна частина будівель була збагачена різьбленим орнаментом. Переважаюча форма – криволінійна лінія, оге або огівал, «лінія краси та витонченості», яка зустрічається у лініях ажурної форми. Переважають і форми арок, листковий орнамент. 

Геометричний період (1245-1315 рр.) – це поєднання ранньої англійської та «прикрашеної» готики. Термін «геометричний» застосовується з огляду на віконний візерунок, який складається з кіл і трикутників, простих або складних. Відбулася й зміна геометричного на криволінійний і плавний ажур.  На цих принципах було створено багато складних та красивих конструкцій шляхом розширення різних елементів. Вікна також змінили форму, стали більш широкими, збагатилися вістрями та кульовими квітками. Контрфорси прикрашалися нішами для скульптур, водночас контрофорси несли вагу кам’яного даху нави над зовнішньою покрівлею проходу в основний контрфорс, вага і стійкість якого збільшуються за рахунок важкої вершини. Менший контрфорс у свій час є опорою віконним аркам. Собор Норвіча демонструє собою ряд літаючих контрфорсів. 

Ставали більшими шпилі. Підстава шпиля в середині приховується парапетною стіною. На вежі були і бойові елементи, що захищають пішохідну доріжку навколо шпиля, яка може бути використана як місце спостереження.

Молдинги в геометричний період досягли найбільшого вдосконалення. Багато з них можна вигідно порівняти з тими, що були в грецькій архітектурі. .

Арки продовжували будуватись у квадратних порядках і складалися з круглих молдингів, загалом розділених між собою глибокими западинами та філенами.  

У молдингах геометричного періоду оге замінили форму на круг, а западини ставали все дрібнішими. Ближче до кінця періоду квадратні форми зникають. Але з’являються хвилі, що повинні були нагадувати пергаментний сувій. Для більшості хвиль характерна лінія огея. 

Квітка-куля – відмінна ознака «прикрашеного» періоду, котру застосовували для порожніх молдингів арок та ажурних вікон, склепінь та шпиль.

Капітелі, як правило, імітуювали природне листя, наслідувало природним формам. Іноді на капітелях з’являлися форми тварин і маленькі фігурки людини. 

Фігурна скульптура досягла найвищого ступеня досконалості в цей період.

Будівництво просунулося далі, але в геометричному періоді кульмінація була досягнута, і почався дуже поступовий спад, що проявлявся в надмірному орнаментуванні та буквальному наслідуванні природних форм у кам’яній кладці, що була непридатна для такої делікатної обробки через крихкість. Зростання багатства нації в цей період вказується величчю будівель та надмірністю орнаменту.

Малюнки, що демонструють текст нижче

Прямолінійний або ж перпендикулярний період охоплював період від 1360 – 1550 роки. Термін “перпендикуляр” був застосований у цей останній період англійської готики черз переважання вертикальних ліній у всьому архітектурному дизайні. 

З мережевого ажуру виникає прямолінійність. З часом термін “перпендикулярний” стає відносним і перестає означати вертикальність, тож з’являється слово “прямолінійний”, що дає загальний характер всього дизайну за масою та деталями. 

Вікна стали великими, головним чином для експозиції вітражів, а фрамуги (горизонтальні мульйони) довелося ввести для зміцнення вертикальних стійок.

Висота  – особлива риса перпендикулярного періоду. Стіни були винесені на більшу висоту, ніж раніше. Зовнішній дах часто покривали свинцем і нахиляли під таким кутом, по якому легко ходити. Дерев’яні дахи підтримувалися кам’яним склепінчастим внутрішнім дахом з багатим дизайном, збільшенні навантаження на стіни протидіяли більшим контрфорсам.

Були побудовані високі вежі, такі як Йоркський мінстер, Глостер, Вустер та церкви Бостона (Лінкольншир), Рексхема, Тонтона та багатьох інших. Шпилі зустрічаються не так часто, як у попередні періоди. Контрфорси були розміщені по діагоналі у всіх кутах, що є найкращим з точки зору опори. 

У великих церквах зовнішні стінові поверхні були збагачені вагонкою, яка в деяких випадках покривала все від землі до вершини. В інтер’єрі переважав той самий вид оздоблення, і в деяких випадках віконний ажур. 

Арки зазвичай включали велику порожнину. Площину аркових молдингів було нахилено до вертикалі 45 °.  Були простої форми, із колонами по кутах. Колони могли бути або поодинокими, або груповими.  

Тюдорова, або чотири центрова арка належить до пізнього перпендикулярного періоду. Колони були круглими, з восьмигранними підставами та капітелями, останні  мали візерунок у вигляді дубового листя, тюдорівської троянди. 

Церкви перпендикулярного періоду мали багато прикрас з дерева. Хори, гротескні різьби, “лялькові” голови, орнаменти на стендах, деколи з невеликими різьбленими головами серед листя, панельні екрани увінчані ажурними орнаментами.

Перпендикулярний період є найдовшим з періодів англійської готики. У цей період готична архітектура в Англії досягає свого апогею. Орнаменти відступили від витонченого реалізму до грубого конвенціоналізму, збігаючись із занепадом духовного життя. 

Собори та церкви збільшувалися у всіх вимірах, і все свідчило про тенденцію до відродження класичного мистецтва, яке процвітало на континенті. Класичні молдинги, різьблений орнаменти імітували з італійської архітектурі. 

Англійці трималися свого готичного стилю протягом століття після того, як готика майже зникла з континенту. 

З часом усі класичні деталі зникають. Настає період ретельного наслідування грецьким і римським храмам, аж до відродження готики за часів свого відкривача А. В. Пугіна (нар. 1812, пом. 1852), чиї літературні твори дають багато інформації про цей архітектурний стиль.

Переклад книги: Alfred Freeman Smith. English Church Architecture of the Middle Ages: An Elementary Handbook.