В історії римського папства є такий цікавий період під назвою порнократія – дослівно “влада повій”. Протягом цього часу римські понтифіки перебували під сильним впливом могутньої аристократичної сім’ї Теофілактів – римського консула і коміта Тускулума Теофілакта, його дружини Феодори і їх дочки Марозії, що заслужили репутацію розпусниць, а потім – сина Марозії Альберіха, герцога Сполетського.

А найкрасномовніше про цей період розкаже життя Іоанна ХІІ…

Октавіан Тусколо (мирське ім’я майбутнього папи) був сином Альберіха II Сполетського, патрицію та самозваного князя Риму. Народився він приблизно у 937 році.

Вважається, що його матір’ю була Альда з Відню, зведена сестра Альберіха і дочка італійського короля Х’ю. Однак у цьому є певні сумніви. Бенедикт Сорактський зафіксував, що Октавіан був сином наложниці, але його володіння латиною було недосконалим, тому можлива помилка.

Якби він був сином Альди, йому було б 18 років, коли він став папою, але якби сином наложниці, то він мав бути на 7 років старшим.

Отакий от папа римський: плід чистого гріха.

Тим не менш, юний Октавіан був визнаний без будь-якого супротиву принцепсом і сенатором усіх римлян після смерті батька, коли йому було лише трохи більше 16 років.

Зі смертю Агапіта II в листопаді 955 року Октавіан, який на той час був кардиналом церкви Санта-Марія-Домніка, був обраний його наступником 16 грудня 955 року. Він прийняв ім’я Іоанна XII, об’єднавши світську і духовну владу над Римом: директиви з питань світського управління він підписував іменем Октавіан, а папські булли – ім’ям Іоанн.

Можливо, що деякі “зашквари”, які приписують Іоанну ХІІ це лише наклепи та, сучасними словами, фейки, але дещо з цього точно є правдою.

Наприклад, Ліутпранд Кремонський, прихильник імператора Священної Римської імперії Оттона I, так писав про висунуті проти Іоанна на Синоді в 963 року звинувачення:

“Іоанн, єпископ Нарнійський, та Іоанн, кардинал диякон, визнавали, що вони самі бачили, що диякон був висвячений у конюшні. Бенедикт, кардинал-диякон, з іншими священиками сказав, що вони знали про факти посвячення татом єпископів за хабарі… вони свідчили про його перелюб: він вчинив із вдовою Реньє, зі служницею батька Стефана, з вдовою Ганною і з його власної племінницею, і він перетворив священний палац в публічний будинок. Вони сказали, що він засліпив свого духівника Бенедикта, і після цього Бенедикт помер; що він убив Іоанна, кардинал-іподиякона, після його кастрації… Всі священнослужителі, а також миряни заявили, що він пив вино з дияволом. Вони сказали, що при грі в кістки він звертався до Юпітера, Венери і інших ідолів. Вони навіть сказали, що він не святкує утреню і не робить хреста.”

Коротше, відривався той папа як міг.

Однак інші сучасники також звинувачували Іоанна в аморальній поведінці. Наприклад, Ратерій з Верони писав:

“Якого покращення можна було б шукати, якби до Апостольського Престолу було обрано того, хто вів аморальне життя, войовничого та неправдивого, відданого полюванню, іграм та вину?”

Але найцікавішими є обставини смерті папи. Оттон І, якого він, між іншим, коронував, запропонував папі відмовитися від його мирського розпусного життя. Іоанна ця порада дуже заділа і він вирішив злити першого імператора Священної Римської імперії. Він відчував загрозу через посилення позицій імператора і відправив послів до угорців і Візантійської імперії, щоб сформувати альянс проти Оттона.

Однак, посли були перехоплені Оттоном і Іоанну стало непереливки. “Я ж не лох якийсь, а імператор!” – подумав Оттон І і 4 грудня 963 року скликав синод і усунув Іоанна від папства, який до цього часу чіллив у горах Кампанії.

Такий двіж не сподобався “трушному” папі і він почав боротися за владу.

І цей гуляка таки досягнув свого! Увійшовши до Риму в лютому 964 року, Іоанн скликав синод, який визнав його усунення неканонічним. Схопивши деяких зі своїх ворогів, він знову став правителем Риму.

Однак, жити йому судилося після того недовго. 14 травня 964 року Іоанн доволі зашкварно помер. Версій існує декілька, однак всі вони схожі за своєю трешовістю.

Згідно першої, бідолашний загинув від приступу епілепсії під час статевого акту.

Згідно другої, його зарізала ножем проститутка, якій він відмовився платити за послугу, мовляв “я ж крутий перець Папа Римський”.

Згідно третьої версії, Іоанн ХІІ загинув від рук чоловіка, з дружиною якого він займався любовними втіхами…

Ось такими бували колись римські папи. І це лише один приклад з раннього середньовіччя. Але, як там кажуть церковники, коли їх спіймали на гріхах? Не судіть і не судимі будете.

Список використаної літератури:

1. Chamberlin, Russell (2003). The Bad Popes. Sutton Publishing. pp. 955–963
2. Gregorovius, Ferdinand (1895). The History of Rome in the Middle Ages, Vol. III
3. Mann, Horace K. (1910). The Lives of the Popes in the Early Middle Ages, Vol. IV: The Popes in the Days of Feudal Anarchy, 891-999