16 листопада 1632 року відбулася одна з найбільших битв 30-річної війни – битва під Лютценом між шведськими військами під командуванням короля Густава II Адольфа і військами Священної римської імперії під командуванням Альбрехта Валленштейна. Кровопролитна битва, в ході якої був убитий шведський король Густав II Адольф і головнокомандувач військами імперців Паппенгейм, очевидного переможця не виявила. З обох боків в битві брало участь приблизно по 20 тисяч чоловік, втрати точно встановити не вдалося, за деякими оцінками вони склали 1500 убитих у шведів і 3000 – в імперців. Поховання вбитих проходило прямо на полі бою, що дозволило через кілька століть провести аналіз характеру пошкоджень, отриманих загиблими.

Загальний аналіз поховання.

У 2011 році в ході розкопок була виявлена братська могила з початковими розмірами 3,5х4,6 м і глибиною бл. 2,5 – 3 м, в якій знаходилося 47 скелетів. Судячи по положенню останків, убитих укладали в могилу відразу з декількох сторін, не піклуючись про акуратне положення. Запис в міських документах показує, що поховання робилося через два дні після бою спеціально запрошеними сторонніми людьми. Ймовірно, трупи були прибрані місцевими жителями після того, як ті, хто бився, пішли. Відсутність одягу і спорядження говорить про те, що останки були ґрунтовно пограбовані. Недбале ставлення до загиблих дозволяє передбачати байдуже або негативне ставлення до них, що цілком пояснюється обставинами 30-річної війни, від якої страждало цивільне населення.

Вивчення останків показало, що всі 47 осіб були швидше за все чоловіками у віці від 15 до 50 років. Наймолодшому – від 14 до 16, найстаршому – від 40 до 50. Більшість з них досягло віку від 20 до 30 років. Середній вік – близько 28 років.

Скелети мали велику кількість травматичних і патологічних змін, частина з яких могла бути отримана в бою, а частина могла бути пов’язана з умовами життя в той період.

Прижиттєві травми.

У багатьох скелетів були виявлені сліди травм, перенесених у минулому. Так, у 12 загиблих були виявлені 16 вилікуваних пошкоджень черепа, більшість з яких представляли собою переломи кісток склепіння або носових кісток. В основному такі пошкодження були на лівій частині лобової і на тім’яній кістках. У одного з чоловіків були зафіксовані чотири черепно-мозкові травми, завдані гострим предметом. Решта частини кістяків несли більшу кількість слідів від прижиттєвих травм. Загалом, на 21 людину припадало 30 вилікуваних повністю або частково травм кісток, серед яких переломи довгих кісток (передпліччя, стегна, гомілки), травми кистей і стоп, переломи ребер.

Присмертні травми.

Огляд останків дозволив виявити пошкодження, які стали причиною смерті, т.зв. присмертні травми.

Травми тупим предметом.

12 осіб мали 13 поранень черепа, завданих тупим предметом. У 6 чоловіків було 8 переломів інших кісток скелета, викликаних також впливом тупого предмета, у 3 інших, швидше за все, були такі ж травми. В основному це були прості переломи кісток передпліччя, ребер, кистей, але були і більш складні переломи.

Травми гострим предметом.

Фатальні черепно-мозкові травми від холодної зброї були виявлені у 2 осіб. В одного чоловіка у віці 15 – 19 років було виявлено кілька порізів мечем або шаблею на потилиці; в іншого, віком близько 20 років були два порізи правої вилиці, які він отримав можливо від ножа, перш ніж був убитий пострілом в голову. Також були виявлені кілька ушкоджень кісток скелетів, більшість з яких представляли собою порізи та колоті рани хребетно-тазових кісток і кінцівок. Так, у 7 чоловік було виявлено в сукупності 11 таких травм. Троє з них мали більше однієї такої травми. Ще у 4 осіб точно встановити характер виявлених пошкоджень не вдалося. Тяжкість травмування кісток різнилась від невеликих зазубрин на поверхні до довгих глибоких порізів і повного відшарування цілих ділянок кістки.

Кульові поранення.

Вогнепальні поранення в голову були виявлені у 21 людини. В 11 випадках вихідного отвору не було, кулі залишилися в черепі. Наявність свинцевих куль в черепах було підтверджено комп’ютерною томографією. Були зафіксовані й вогнепальні поранення тулуба і кінцівок. 8 осіб мали в сукупності 10 таких поранень. Свинцеві кулі були виявлені в тазостегновому суглобі, клубовій кістці, поперекових хребцях і черевній порожнині. Деякі осколкові переломи кісток стегон і гомілок також можуть бути пояснені кульовими пораненнями. 2 чоловіків середнього віку були вражені однією кулею в тулуб, а іншою в гомілку. 1 людина мала пошкодження грудини, яке може бути пояснено пострілом. На його ліктевій кістці була виявлена сплющена свинцева кулька, яка, можливо, застрягла в м’яких тканинах без серйозного пошкодження кісток.

Причини смерті.

Із 47 осіб для 30 причини смерті були встановлені точно, для 8 імовірно, 9 скелетів не мали видимих ​​пошкоджень, що передбачає можливість смертельних поранень м’яких тканин. Більшість загиблих (57%) було вбито вогнепальною зброєю. Велика кількість кульових поранень в голову дозволяє припустити несподівану і швидку фронтально-флангову атаку, яка не дала солдатам можливості ухилитися. Крім того, можливо, солдати не мали достатнього захисту голови. Більшість куль було випущено з карабіна, але були пістолетні і мушкетні. До речі, у 2 осіб в ротовій порожнині були виявлені кулі, що підтверджує сучасні припущення про тримання запасних куль в роті для прискорення процесу заряджання зброї.

Реконструкція бою.

На цьому місці зазнала поразки елітна шведська піхотна частина, т.зв. “Синя бригада”. Характер поранень підтверджує опис ходу бою, згідно з яким ця частина, ведучи бій з піхотою супротивника, була раптово атакована з флангу імперськими кавалерійськими підрозділами (5 кірасирських рот). Характер поранень підтверджує і тактику, яка в той період передбачувалась кавалерійськими статутами: згідно з нею кирасири в бою повинні були використовувати вогнепальну зброю, холодна зброя мала допоміжний характер. Атакуючі в точності виконали інструкції тих років, які вимагали цілитися в голову і ліву частину грудей противника. Збережені джерела говорять про великі втрати, понесені бригадою (⅔ особового складу), частиною яких і є останки з дослідженої братської могили.

За матеріалами: The face of war: Trauma analysis of a mass grave from the Battle of Lützen (1632). Nicole Nicklisch, Frank Ramsthaler, Harald Meller, Susanne Friederich, Kurt W. Alt.