535 рік. Від початку правління Юстиніана пройшло ні багато ні мало 8 років, і за цей час він встиг немало провернути. Почнемо наш огляд зі сходу і поступово підемо на захід, згадуючи всі найцікавіші події, які встигли відбутись на час закінчення війни з вандалами.

Насамперед ми, звичайно ж, поглянемо на кордон з персами – там було диво спокійно. Як виявилось, укладений в результаті останньої війни “Вічний мир” був необхідний обом сторонам. Ромеї зі стабільним кордоном в Азії, відбудовуючи Константинополь від Ніки, жадібно поглядають на Італію.

У нового шаха Персії, Хосрова, справи теж йшли… непогано. Після невеликої, але кривавої сутички з братом, монарх вирізав і брата, і верхівку релігійного культу маздакітів, після чого зороастрійські жерці надали шаху почесний епітет “з безсмертною душею”. Однак у 533 р. виявили ще одну змову з метою повалення молодого шаха та передачі Сассанідського трону ще одному родичу Хосрова – Замі, який приходився першому братом по батьку. Як повідомляє Прокопій, той Зама був хорошим мужем, однак як би не хотілось, шахіншахом він стати не міг з огляду на закони престолонаслідування:

“…закон не дозволяв вступити на престол Замі, оскільки той був позбавлений одного ока. У персів не можна стати царем одноокому або ж загалом покаліченому. Хосрова ж… батько [мова йде про Кавада І] дуже любив, але бачачи, що воістину майже всі перси захоплені хоробрістю Зами, бо він був чудовим воїном та шанують його за інші достоїнства, він боявся, як би вони не повстали проти Хосрова та не завдали б непоправного лиха його роду і царству”

Але не сталось так, як планував Кавад (який на час нашої оповідки чотири роки тому як схопив удар з летальним результатом від поразок, завданих його військам Велізарієм) – Заму підтримали маздакіти, які ще залишись в живих, що потягло закономірну реакцію Хосрова:

“Хосров піддав смерті як Заму, так і [інших] своїх братів та всіх братів Зами з їх нащадками-чоловіками, а також тих знатних персів, які мали злі наміри супроти нього, стояли на чолі цієї змови, або ж брали участь у змові в інший спосіб”.

Крім того, частина бунтівних персів перебралась за кордон – якраз до ромейського владики:

“Хоча базилевс Юстиніан не був упевнений, що перед ним – онук царя Кавада (прим. авт.: один з онуків шаха Кавада І, син Зами, був тезкою діда), він прийняв його вельми добре й тримав у великій пошані. Такою була доля персів, повсталих проти Хосрова”.

Звичайно ж, Хосров не міг дивитись на це крізь пальціі – але перед ним була країна після громадянської війни. Молодий шахіншах провів неймовірну за тодішніми мірками реформаторську діяльність: взявся за бюрократію, оподаткування, почав будівництво масивних фортифікацій на півночі Персії. Вже станом на середину його правління царство було знову багатим, знову сильним і знову ситим. Але на цьому Хосров не зупиниться, й перерве “Вічний мир”.

Не так радісно йшли справи у ромейської адміністрації в Африці, де весною 535 р. підняли повстання маври, а потім Візантія ще й втратила Карфаген (з цієї теми якраз і виріс Юстиніанівський цикл: http://surl.li/abtfc). З тою напастю римлянам прийшлось возитись практично два десятиліття – а поки, з перемінним успіхом, маврами зайнявся намісник провінції Соломон.

Приблизно в цей же час у Королівстві остготів, яке розташовувалось в Італії, відбувся черговий династичний конфлікт – як і водиться у варварів. Приводом для нього стала смерть молодого короля Аталаріха. Чому 18-річний юнак помер? Прокопій Кесарійський чітко нам пояснить:

“Віддавшись безмежному пияцтву, впав у хворобу та повний маразм…”

Його мати, королева Амаласунта, яка здебільшого і займалась правлінням за сина, залишилась біля розбитого корита – германська знать не сильно її шанувала. Цьому сприяло прагнення матері дати сину пристойну освіту за римським зразком, але готи нарадили їй зробити із сина мужика екстерном. Як зробили – бачимо. В результаті, в остготів відбувся перевот, за результатами якого до влади прийшов Теодат. Той був вандалом по матері, і походження узурпатора дало про себе знати – він повторив помилку вандалів кількома роками раніше, вбивши проримську Амаласунту – її смерть зрештою стала формальним приводом до Готської війни:

“Дізнавшись про те, що спіткало Амаласунту, імператор негайно вирішив почати війну; це був дев’ятий рік його царювання. І Мунду, головнокомандувачу в Іллірії, він наказав рушити в Далмацію, яка знаходилась тоді під готами, і спробувати захопити Салону”.

Флавій Велізарій із 7,5 тис. контингентом покинув Карфаген та відправився у Сицилію. Почалась готська кампанія 535 року. Спочатку й справді здавалось, що Аппеніни перейдуть під ромейське володарювання так само, як і вандали роком раніше. Остготи без бою полишили Сицилію і Далмацію. Теодат вже думав про капітуляцію, і аби поквапити короля з рішенням, до нього була відправлена ​​делегація на чолі з дипломатом Петром Патрикієм.

Однак, по прибутті до Равенни, Петро опинився у кайданах, а Теодат і не думав миритись із римлянами…

Список джерел і літератури:

1. Васильев А., История Византийской империи. Том 1, Время до Крестовых походов до 1081 г. (Санкт-Петербург: Алетейя, 1998): 202.
2. Диль Ш. Юстиниан и Византийская цивилизация в VI веке.  (Санкт-Петербург.: 1908): 687. Отримано доступ 31 серпня 2020, URL: https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/yustinian-i-vizantijskaja-tsivilizatsija-v-6-veke/
3. Лиддел Гарт Б. Энциклопедия военного искусства. (Санкт-Петербург: АСТ, Терра Фантастика, 2003): 656.
4. Прокопий Кесарийский. Война с персами. Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада, отримано доступ 31 серпня 2020, URL: http://www.vostlit.info/Texts/rus/Prokop/framepers11.htm
5. Прокопий Кесарийский. Война с вандалами. Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада, отримано доступ 31 серпня 2020, URL: http://www.vostlit.info/Texts/rus/Prokop/framevand11.htm
6. Прокопий Кесарийский. Война с готами. Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада, отримано доступ 31 серпня 2020, URL: http://www.vostlit.info/Texts/rus/Prokop_4/text11.phtml?id=13012
7. Феофан Исповедник. Летопись византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михайла и его сына Феофилакта. Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада,отримано доступ 31 серпня 2020, URLhttp://www.vostlit.info/Texts/rus2/Feofan/text4.phtml?id=9630
8. Феофан Споведник. Хронография. Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада, отримано доступ 31 серпня 2020, URL:http://www.vostlit.info/Texts/rus2/Feofan_2/frametext1.htm.