У житті кожної сучасної людини настає час, коли прокинувшись вранці, до неї приходить розуміння, що зараз XII ст., треба звільняти Святу землю, і непогано було би ще валлійців захопити. Знайоме відчуття? От, а звідси виникає питання – чи захистить нас у тій відповідальній справі обладунок? Ось цю тему ми й будемо нині колупати.

Почнімо з XII ст. – даний час зручний для нас тим, що в ужиток лицарів увійшов їх основний бойовий прийом, таранний удар, при якому спис затискається пахвою, а атака відбувається на галопі.

Основне корпусне спорядження тодішнього кавалериста складається із хауберта та капюшона. Загальна вага такого спорядження становить приблизно 20-25 кг. Чому основа його захисного озброєння – саме кольчуга й чому вона була така популярна, розповімо найближчим часом. Зараз нам потрібно змиритись із фактом того, що кольчугу нас абстрактий лицар має. А що ж стосовно захисних якостей тієї кольчуги? Адже є свідчення сучасників і про те, що вони легко пробивались, і про феноменальні захисні якості. Наприклад, Альберт Аахенський розповідає про те, як лицаря вбили однією стрілою, котра пробила і його обладунок, і щит:

“Герард з Керізі, переслідуючи ворога на чудесному коні, побачив сарацина, котрий зупинився на вершині гори з упевненістю у власних силах, і кинувся на нього; але поганий безбожник пронизав стрілою його щит, вразвши Герарда його між печінкою та легенями, перекинувши його замертво на землю” [2]

Гіральд Камбрійскій, посилаючись на Вільяма де Браоза, розповідає нам цікаву історію про те, як валлійські лучники прострелили ногу одному з його солдатів, пробивши броню, сідло й коня за один постріл [3]. А перед тим, ці славні хлопці прострелили стрілами дубові ворота шириною в чотири пальці. До речі, ту історію дуже люблять англійські історики – як не як, доказ непомірної сили довгого лука. Сходознавець Д. Ніколь з посиланням на Абу Бакра Мухаммада аль-Валіда ат-Тартуші [4] наводить відомості про мусульманську диспозицію, при якій рекомендується ставити елітні частини лучників (al-rumat al- mukhtarun) за списниками зі щитами, оскільки їх стріли можуть пробивати кольчуги. Є приклади того, як кольчугу пробивали добрим ударом списа, наприклад, Усама-Ібн-Мункиз, арабський полководець XII ст. наводить такі оказії:

“В останніх рядах війська був вершник на караковому коні, подібному на верблюда. Він був в кольчузі та військових обладунках. Я боявся, як би він не оголив меч, повернувши проти мене, поки не побачив, що він пришпорив свого коня, і той махнув хвостом. Я зрозумів, що кінь втомився, й кинувшись на ворога, вдарив його списом. Він пронизав його тіло та висунувся спереду майже на лікоть…”

“Цей лицар приїхав з Апамеї та хотів поглянути на вершника, який вдарив списом лицаря Філіпа. Франки дуже дивувались тому удару, оскільки він у двох місцях розірвав кольчугу, хоч лицар залишився живий”. [5]

Однак можемо знайти не менше згадок того, що кольчуга рятувала свого носія. Наприклад, все той же Усама розповідає про свого родича:

“Мій брат скочив у сідло й одразу кинувся один на франків. Вони розступилися перед ним, тому він опинився у середині війська, його вдарили списом і скинули з коня, якого теж зранили. Потім вони почали бити його списами. На ньому була міцна кольчуга, і невірні не могли нічого з ним зробити”. [6]

Анна Комніна розповідає, як її батько Олексій І Комнін рекомендував стріляти по конях лицарів, бо проти кольчуг стріли марні:

“Імператор щедро постачав воїнам стріли й наказував не шкодувати їх, але метати не в кельтів, а в їхніх коней. Адже імператор знав, що через свої панцирі та кольчуги ті майже невразливі, а даремно витрачати стріли Олексій вважав абсолютно безглуздим… Кельтські обладунки представляють собою залізну кольчугу, сплетену із вплетених кілець, і залізний панцир з такого хорошого заліза, що воно відбиває стріли та надійно захищає воїна”. [7]

Жан де Жуанвіль згадує, як він використав прошитий гамбезон в якості щита і був поранений 5 разів, судячи з усього несерйозно:

“Мені трапився гамбезон, який раніше належав якомусь сарацину, я вивернув його порваним боком до себе та зробив з нього щита. Він зробив мені дуже згодився – мене поранили поранений тільки в п’яти місцях, а мій кінь – п’ятнадцяти”. [8]

Прикладів можна навести ще багато, але головне що ми розуміємо, що нічого не ясно – в одному випадку стріли пробивають щити, панцирі і самого носія, в інших ситуаціях лицарів ріжуть, обстрілюють, б’ють по кольчузі, але ефект нульовий. Звернемося до сучасних реконструкцій – А. Вільямс визначив величину енергії [9], необхідної для пробиття кольчуг.

Таким чином, для того, аби пробити кольчугу списом нам потрібно близько 140 Дж. Багато це чи мало? Давайте поглянемо на інше дослідження [11] конгломерату авторів, у якому вони заміряли, яку енергію завдає удар вершника списом при атаці на галопі або просто на час таранного удару, основного прийому лицарів. У тестуванні брало участь четверо осіб, які видали енергію удару 57-232 Дж; таким чином, маємо медіанне значення 133 Дж.

Тобто навіть сучасні реконструктори, не військові, подали результати близькі до пробиття обладунку, причому один чоловік стабільно видавав значення більше 200 Дж – його гіпотетичним супротивникам не позаздриш. Примітно й те, що коли воїнам видали нагрудники з гаком (в XII ст. їх однак не було), на який можна сперти спис в момент удару, енергія кожного зросла приблизно вдвічі (!). Якщо підсумувати, то в ідеальних умовах хороший удар на галопі списом міг пробити кольчугу і ворога за один захід, однак, відхилення або огріхи в техніці моментально приводили до зниження енергії удару в 2-4 рази.

А що ж із клинковою зброєю? Для вдалого удару нею потрібно близько 170 Дж енергії. Чи зможе людина стільки видати? У 1999 р. провели [12] реконструкцію, метою якого було з’ясувати яка максимальна енергія удару ножем, тільки там мова йшла про удари по бронежилетах. Застосовували при цьому два типи ударів – колючий та з використанням плеча (на картинках буде більш зрозуміло). У першому випадку максимальна енергія склала 63 Дж (більшість результатів були в діапазоні 54 Дж), у другому випадку 115 Дж (більшість результатів коливалося в межах 77 Дж). Як це проходило, дивимось на зображеннях нижче:

Що нам говорять ті цифри? В першу чергу те, що для пробиття кольчуги мечем треба буди дуже здоровим кабаном. Можливо, алебарду вдалося би розігнати до такої енергії, але, на жаль, нам такі тести не відомі. Ну і нарешті, беремось за луки. За розрахунками А. Уїльямса, для пробиття кольчуги потрібно близько 120 Дж енергії. Які є відомості для луків? У Бергмана [13] наводяться виміри швидкостей для різних типів стріл, випущених з лука.

Рекордсменами серед луків виявився англійський довгий лук з натягом силою в 35 кг та стрілою вагою 65 гр, видавши старті 169 Дж. За ним слід татарський із стрілою в 50 гр та 130 Дж енергії, при натязі в 27 кг. Проблема в тому, що стріла втрачає швидкість від опору повітря (за оцінкою А. Уїльямса до 40% на відстані 50 м), відповідно при настильній стрільбі латника можна вбити на відстані до 30-50 м. Що нам кажуть безпосередньо досліди з обстрілом кольчуг? Перше – кольчуга як така не захищає від стріли. Захищає вона тільки в комплекті з щільним тканинним гамбезоном, у 8-30 шарів тканини. Без нього, кольчуга пробивалася тільки так, за уточненням Р. Мітчела [14] 88% стріл пробили її навиліт. З іншого боку, із гамбезоном, кольчуга відбила близько 80% стріл із 40 метрів (при цьому всі стріли застрягли в сукні) і 69% попадань із 20 метрів [15].

Таким чином, результат залежить від кута попадання, навичок лучника й того місця, куди потрапила стріла. Д. Джонс у ході тестування виявив [16], що відстань у 9 метрів при натязі в 33 кг може бути безпечною, якщо захищатись кольчугою та гамбезоном у 24 шари тканини. Це досить багато – швидше всього, лицарі використовували більш тонкі варіанти у 8-14 шарів.

Тому, якщо раптом ви вирішите обложити Єрусалим або приборкати непокірних валлійців, варто знати кілька фактів про вашу броню: кольчуга в цілому може ефективно захистити від стріли, хоча без гамбезона вона дуже вразлива. Аби її пробити піхотинцю з одноручною зброєю (за виключенням сокири), потрібні значні зусилля чи зустрічний удар на галопі.

Список джерел та літератури:

1. «In defence of Rome: a metallographic investigation of Roman ferrous armour from Northern Britain. Journal of Archaeological Science 32 (2005) 241–250»

2. Альберт Аахенский «Иерусалимская история», II, XLII

3. «William de Braose also testifies that one of his soldiers, in a conflict with the Welsh, was wounded by an arrow, which passed through his thigh and the armour with which it was cased on both sides, and, through that part of the saddle which is called the alva, mortally wounded the horse» (The Itinerary of Archbishop Baldwin through Wales, Cambrensis Giraldus, Ch. IV)

4. David Nicolle, «Medieval Warfare: The Unfriendly», The Journal of Military History, Vol. 63, No. 3 (Jul., 1999), pp. 579-599

5. Усама-ибн-Мункыз, «Книга Назиданий», Честь героя

6. Анна Комнина. Алексиада, XIII, 8

7. Баха ад-Дин. Саладин. Победитель крестоносцев (109, 263 и 117, 282)

8. Жан де Жуанвиль, «Книга благочестивых речений и добрых деяний нашего святого короля Людовика», 228

9. Alan Williams, 2003. The Knight And The Blast Furnace: A History Of The Metallurgy Of Armour In The Middle Ages & The Early Modern Period (History Of Warfare, 12), p. 942-943

10. Alan Williams, David Edge, Tobias Capwell, 2016, «An experimental investigation of late medieval combat with the couched lance», Journal of Arms and Armour society, vol. 22, p. 2-29

11. Horsfall, P.D. Prosser, C.H. Watson, S.M. Champion, «An assessment of human performance in stabbing». Forensic Science International № 102 (1999), p. 79–89

12. C.A. Bergman, E. McEwen, R. Miller «Experimental archery: projectile velocities and comparison of bow performances», Antiquity, Volume 62, Issue 237, December 1988 , pp. 658-670

13. Russ Mitchell, «Archery versus Mail: Experimental Archaeology and the Value of Historical Context», Journal of Medieval Military History: Volume IV, pp 18-28

14. Gregory S. Aldrete, Scott Bartell, Alicia Aldrete: «The UWGB Linothorax Project: Reconstructing and Testing Ancient Linen Body Armor». Experimentelle Archäologie in Europa, Bilanz 2011

15. David Jones, «Arrows against Linen and Leather Armour», Journal of the Society of Archer Antiquaries Volume 55, 2012

16. David Jones. «Arrows against mail armour» Journal of the Society of Archer-Antiquaries vol. 57, pp 62-70, 2014.