Повідомляємо, що перерва в дописах на сайті виникла не на пустому місці – частина команди Клубу була зайнята практикою (результати якої будуть згодом озвучені). На цих вихідних дописи будуть з’являтись у звичайному режимі.

А поки, розбавляємо нашу творчість побутовою, здавалось би, нотаткою. Попереджаємо – не сприймайте метод написання статей, розміщений нижче, серйозно! У нас вже й так кожна друга наукова (а студентська – тим паче) конференція з історії серед студій має питання, які науки прямо не стосуються.

Ті, хто вивчає історію ромеїв на більш-менш любительському рівні, знає серію “Византийская библиотека” видавництва “Алетейя”, котру видавали в Росіюшці ще дай Боже, за Єльцина, з 96-го року.

Наші дослідники, та й студенти знають ту збірку добровільно-примусово – ця серія книг ледь не єдина на пострадянських просторах, де можна знайти переклади “Алексіади”, Діонісія Ареопагіта, Євагрія Схоластика. Кожен четвертий-п’ятий студент українського істфаку штудіює тему Хрестових походів з багатотомника Васильєва по Історії Візантії. Це все можна безборонно скачати через файлообмінники, завдяки піратам.

І все було би добре, ми би перекладали джерела, розміщені в тій збірці, росіяни би далі волали про свої зв’язки з ромейською династією Палеологів. Але російські візантиністи, як всякі науковці, проводять свої наукові семінари – і збірка “Византийская библиотека” публікує збірки тих конференцій.

Одним словом, якщо фантазія Вас підводить, не будьте, як цей дослідник:

З цієї ж статті:

Одним словом, якщо Вас спіткав брак фантазії, дійте за простою схемою:

1) Звертайтесь до напрямку мікроісторії та похідних – вивчення пригнічених мас (передаємо привіт гендерним студіям) вітається;
2) Тема мусить бути публіцистичною, не науковою;
3) Пишемо.