Король Артур – без сумніву, одна з центральних фігур середньовічної літератури. Легендарний кельтський вождь, який відбив напад англосаксонських племен та очолював лицарів Круглого столу. Коли мова заходить про короля Артура, мимоволі виникає питання: коли ми говоримо про Артура, то згадуємо його з легенд, лицарських романів або Артура-реальну постать? Сьогодні ми постараємось у ньому розібратись.

Чи існував король Артур насправді? Для того, щоб відповісти на це питання, необхідно звернутися до джерел.

Археологічні джерела

З археологічних джерел ми маємо дріб’язок: могилу легендарного короля й “камінь Артогну”, також відомий як “камінь Артура”. З могилою все просто. У 1191 р. під час ремонту Гластонберійского абатства, робітники виявили поховання чоловіка та жінки, а на надгробку нібито були викарбувані імена короля Артура та його дружини. На території абатства неодноразово проводили розкопки, але артефакти, пов’язані з епохою правління легендарного вождя бриттів – V-VI ст., так і не були виявлені. З цього всього можна зробити висновок, що могила – фальшивка, натхненна, ймовірно, працями Гальфруда Монмутського (про якого мова піде нижче).

Тепер перейдемо до “каменя Артогну”. В 1998 р. археологи, які проводили розкопки в замку Тінтагель в графстві Корнуолл, де, згідно з легендою, народився король Артур, знайшли таємничий камінь з ледь помітним написом “Pater Coliavificit Artognou”. Навколо цього напису ведеться багато суперечок. Існує кілька трактувань, але цій темі ми, мабуть, присвятимо окрему статтю. Зараз нас цікавить ім’я, написане на камені, – Артонгу. Логічно, що бажаючі одразу припустили, та й досі продовжують наполягати, що Артогну – варіант імені короля Артура. Проте історик і кельтолог Джон Кох спростував можливий зв’язок.

Таким чином, з археологічних джерел ми по суті, нічого й немаємо. Однак, з літературними джерелами справи йдуть куди цікавіше.

Письмові джерела

У 1138 р. Джефрі Монмутський написав “Історію королів Британії” – хроніку, в якій прославляються подвиги короля Артура, присутня суміш фактів та домислів автора. Згодом про Артура писали Кретьєн де Труа (XII ст.) та Томас Мелорі (XV ст.). У всіх цих творах останніх немало вигадок, однак саме ці три автори сформували сучасне уявлення про короля Артура й лицарів Круглого столу – уявлення, що має мало спільного з історичними фактами. Тому ми змушені звернутися до більш ранніх джерел.

▬ Historia Brittonum (“Історія бриттів“) – праця, написана приблизно в 829-830 рр. Згадка короля Артура міститься в 56 розділі, в якому автор розповідає про дванадцять великих баталій проти загарбників-англосаксів. Дослідники відзначають, що історична цінність хроніки вельми сумнівна: по-перше, більшість джерел, якими послуговується автор, або написані в ту ж епоху, або викликають не менше питань; по-друге, в “Історії бриттів” відверто міфологічні елементи та персонажі зазнали переходу в історичний контекст. Зокрема, автор згадує битву в Каледонському лісі за участю короля Артура. Ці ж події описані в міфологічній поемі “Kat Godeu“. Десята битва короля Артура на річці Трібруіт описана в “Pa gur yv y porthaur?” – 31-й поемі “Чорної книги Кармартена” (VIII-IX ст.), як міфічна сутичка із перевертнями.

По-третє, деякі подвиги, приписувані Артуру автором “Історії бриттів”, насправді належать Амброзію Авреліану та Уріену Регедському. Наприклад, Битва при Бадонському пагорбі, яка згадується в більш ранньому творі британського історика та ченця Гільдаса Премудрого, “De Excidio et Conquestu Britanniae” ( “Про смерть Британії“, VI ст.). За Гільдасом, вождем бриттів, який погромив англосаксів, був Амброзій Авреліан. Ім’я Артура автор не згадує.

▬ Annales Cambriae (“Аннали Камбрії“) – латиномовна хроніка, яка описує події в Уельсі та сусідніх землях з 447 по 954 рр.

Король Артур згадується в анналах двічі:

516 рік, “The Battle of Badon, in which Arthur carried the Cross of our Lord Jesus Christ for three days and three nights upon his shoulders and the Britons were the victors” (“Битва при Бадоні, в якій Артур носив хрест Господа нашого Ісуса Христа три дні й три ночі на своїх плечах і бритти були переможцями“).

537 рік, “The battle of Camlann, in which Arthur and Medraut fell” (“Битва при Камлані, в якій Артур та Медрауд обидвоє загинули“).

Проаналізувавши тексти анналів, історики (Hughes, Dumville, Charles-Edwards) прийшли до висновку, що зазначені події засновані на “Хроніці Ірландії” (“Chronicle of Ireland“), яка була складена після 613 р. – через більш ніж сто років після описаних подій, – тому достовірність цього джерела є сумнівною. Крім того, розділ, присвячений Битві при Бадонському пагорбі, відсилає до 56-го розділу Historia Brittonum. В цьому розділі король Артур йде битись з хрестом на плечах (нічого не нагадує?). Кельтолог Джон Кох також звернув увагу на схожість валлійських слів “щит” (scuit) та “плече” (scuid) і зазначив, що подібна помилка навряд чи б виникла двічі (тобто, у Артура хрест не був на плечі, а на щиті, що логічніше).

▬ Валлійська епічна поема “Y Gododdin“. У строфі CII, описуючи ватажка бриттів, поет порівнює його з Артуром (переклад на англійську):

He fed black ravens on the rampart of a fortress
Though he was no Arthur
Among the powerful ones in battle
In the front rank, Gwawrddur was a palisade

Однак дотична згадка Артура не є прямим доказом того, що він був історичною постаттю. Дослідники сходяться на думці, що Артур виступає в ролі міфічного героя, божества. Тому автор поеми і порівнює з ним смертного воїна (на зразок “він сильний, як Геракл“).

І як фольклорний персонаж, котрий втілює в собі риси легендарного героя міфів Фінна Маккула, Артур зображений і в більш ранніх пам’ятках кельтської літератури: “Kat Godeu” (“Битва дерев”), “Preideu Annwfyn” (“Вторгнення в Аннун”, VIII ст. ), “Pa gur yv y porthaur?” (“Хто привратник?”, VIII-IX ст.) та “Culhwch ac Olwen” (“Кілух та Олвен”, укладена в XI ст.). Крім того, в цих текстах Артур не має ніякого відношення ні до англосаксів, ні до Битви при Бадонському пагорбі, що дивно, адже саме завдяки цій перемозі його ім’я якраз “увійшло в історію”.

▬ Ім’я короля Артура не згадується в генеалогічних деревах династій Уельсу (The Powys tract, the Dyfed tract), що також досить дивно, якщо він справді був вождем бриттів та здійснив приписувані йому подвиги.

Повернемося до питання на початку статті. Чи існував король Артур насправді? У дослідників немає точної відповіді. Але одне можна сказати точно: до IX ст. склався певний концепт Артура як історичної особистості. Однак, це не підтверджує його реальне існування, бо хоч історичних особистостей нерідко міфологізували, відомий і зворотний процес, коли герої міфів та легенд ставали історичними особистостями, що було для кельтської літературної традиції в Середні віки дуже характерним.

Список джерел та літератури:

1. Alcock, L. ‘Arthur’s Britain: History and Archaeology AD 367-634’, 1971
2. Ashe, G. ‘”A certain very ancient book”: Traces of an Arthurian Source in Geoffrey of Monmouth’s History’, 1981
3. Ashe, G. The Discovery of King Arthur, 1985
4. Ashe, G. ‘The Origins of the Arthurian Legend’, 1995
5. Charles-Edwards, T.M. ‘The Arthur of History’, 1991
6. Dumville, D.N. ‘Sub-Roman Britain: History and Legend’, 1977
7. Dumville, D.N. ‘Kingship, Genealogies and Renal Lists’, 1977
8. Dumville, D.N. ‘The Historical Value of the Historia Brittonum’, 1968
9. Green C.R. ‘Arthuriana: Early Arthurian Tradition and the Origins of the Legend’ 2009
10. Higham N.J. ‘King Arthur, Myth-Making and History’, 2002
11. Hughes, K. ‘The Annales Cambriae and Related Texts’, 1973
12. Hughes, K. ‘Celtic Britain in the Early Middle Ages: Studies in Scottish and Welsh Sources’, 1986