Історія держави ромеїв знала чимало особистостей, які, будучи євнухами, славно послужили своїй країні. Таким, напевно, хотів стати і деякий Елефтерій, якого імператор Іраклій відправляв наводити порядок у Равеннському екзархаті. Приводом для відправки став бунт у Неаполі під очільництвом аристократа Іоанна Компсіна та компанії із солдатів, незадоволених відсутністю зарплатні. В ході того бунту загинув екзарх Равенни Іоанн Лемігій, через що, власне, і виникла вакансія, яку зайняв Елефтерій у 616 р.

Спокушений владою, цей євнух пройшовся паровим катком по бунтівниках, відправивши Компсіна на той світ. Законна влада знову запанувала в італійських володіннях Імперії. Елефтерій продовжив свою діяльність, борючись з безкінечними набігами лангобардів, однак імперським військам взагалі рідко коли щастило в боях з цими варварами. Одним словом, ромеям довелось укладати мир в 619 р. з умовою виплати лангобардам данини в розмірі 500 фунтів золота.

Прекрасно знаючи, що за такий провал можна позбутися голови, євнух одразу ж підняв ще одне повстання, проголошуючи відновлення Західної Римської Імперії. Навіть столицею, як в старі добри часи Принципату, Елефтерій вирішив зробити Рим замість Равенни. Вчинити так йому порадив архієпископ Равенни, у якого Елефтерій захотів коронувати себе. Духівник відмовив, додавши що в Римі коронація буде куди більш почесною. Судячи з усього, церковний ієрарх вирішив позбутися від кастрата із проблемами з самооцінкою, вже уявляючи, що зробить Іраклій, коли дізнається про плани новоявленого узурпатора.

Що ж до нового західноримського імператора, то Елефтерій, мабуть, справді не особливо відзначався розумом. Євнух забув, що зарплата у солдатів як було паршивою, так і залишилась такою. А от скутарії нічого не забули – підняли вже третій в оповідці бунт, вбили Елефтерія та й відправили його голову до Константинополя.

Равеннський екзархат продовжував своє славне існування.