Життєпис маршала Франції Жана ле Менгра, відомого як Бусіко, доносить до нас свідчення про те, як великий лицар готувався до ратної справи та які особистісні якості розвивав у собі для досягнення славних подвигів.

В цій замітці перед нами постане фрагмент біографії відомого лицаря та активного учасника Столітньої війни, який уславився здобутками на полях баталій.

Історія життя маршала Бусіко, яка дійшла до нас у манускрпті “Le Livre des faits du bon messire Jehan le Maingre, dit Boucicaut, maréschal de France et gouverneur de Jennes” (Національна Бібліотека Франції, манускрипт fr. 11432), повна яскравих описів подій межі XIV – XV ст.: походів, воєн, турнірів, а також моральних повчань та прикладів з історії Давнього світу, у візії автора початку XV ст. Однак, сьогодні нас цікавить дещо інший аспект цього прекрасного твору, цікавого нам і як джерело, і як літературне надбання. В біографії великого лицаря детально вказується про участь нашого Бусіко у війнах, турнірах та поєдинках, та як він готувався до них. Його військовій підготовці посвячений окремий розділ. До нього й перейдемо.

Влітку 1380 р., у віці 14 літ, Бусіко встиг побувати учасником кампанії в якості помічника герцога Бурбона та герцога Бургундії, котрі в свою чергу виступили проти ерла Бекінгемського, який висадився в Кале та прямував на Бретань. Експедиція була вдалою та похід англійців на Бретань був зірваний. Юний Бусіко повернувся до Парижу, але “відчувши себе достатньо зрілим та самостійним”, він покинув паризький двір та відправився разом з маршалом Луї де Сансером на облогу фортеці Монгюйон. Там він і присутпає до тренувань, які б дозволили йому досягти успіхів у мілітарній справі та отримати славу й пошану від соратників.

Тут ми розповімо про фізичні вправи, які виконував Бусіко, аби приноровити себе до військового ремесла. Далі, за текстом “Le Livre des faits du bon messire Jehan le Maingre…”:

Він був нестримним у бажанні проявити себе та жодна тяжка робота не здавалась йому неможливою. Утиски, які зазнавали інші, йому доставляли радість, і навіть на час відпочинку, він не виділяв можливості на перепочинок. Поки інші лінились, він тренувався заскакувати в сідло у повному екіпіруванні, а в інший час здійснював довгі пробіжки, що збільшувало його силу та витривалість, або ж годинами практикувався з лицарською сокирою чи молотом, аби укріпити руки й тіло та підготувати їх до носіння обладунків, а також, одягнувши їх, з легкістю піднімати руки. Виконання цих вправ робило його настільки сильним, що жоден лицар не зміг стати йому рівнею. Бусіко міг зробити кувирок у повному компелкті лат, за виключенням бацинету, а також легко танцювати, одягнувши кольчугу.

Також, він міг у повному обладунку стрибнути на коня, не використовуючи стремен… Застрибнути із землі на плечі вершнику, вчепившись за його рукав. Поклавши одну руку на сідло великого бойового коня, а іншу межи його вух, Бусіко міг перестрибнути через тварину. Коли дві, покриті вапняком, високі стіни були на відстані витягнутих рук одна від іншої, він міг забратись по них, користаючись суто своїми руками й ногами, без сторонньої допомоги. Будучи в повному комплекті лат, він міг піднятись до самого верху по зворотній частині драбини, прикладеній до стіни, тримаючись одними лиш руками та підтягуючи себе від однієї перекладини до іншої, а без латів – на одній руці.

Все це – абсолютна правда, й без сумніву, він натренував себе настільки добре через ці вправи, що тяжко знайти кого-небудь, аби зрівнявся з ним по силі. А коли він був у своїх володіннях, то без утоми змагався в метанні списа та інших ратних забавах зі своїми зброєносцями. І так чинив він протягом всього часу походу, вважаючи що лицарю не можна нехтувати підготовкою до герцю. І тут, на час облоги Монгюйону, він брав участь у кожному штурмі й старався бути в перших рядах кожного разу, бо вважав, що тільки така поведінка достойна мужа блактиної крові. Деколи він так ризикував собою, що приголомшував оточуючих, а його відвага та подвиги так надихнули маршала Сансера, що одного разу він сказав: “Якщо цей хлопчина виживе, він стане добрим мужем”. Зрештою, Монгюйон здався, а разом з ним здались і інші великі замки, а війько франків повернулось у Францію.

Так готувався до майбутньої військової кар’єри юний Бусіко. Від підлітка, звичайно ж, не дивно чекати такої спритності – його сучасники теж можуть застрибувати на коня зходу та лізти драбиною на одних руках. Але носіння обладунку при тренуваннях та активність у військовій кампанії вказують на всю серйозність намірів майбутнього маршала. Саме з цього часу він був помічений не просто як талановитий юний лицар, а як унікальний феномен серед рівних собі.

Текст “Le Livre des faits du bon messire Jehan le Maingre…” перекладений із видання Taylor С., Taylor J.H.M. The Chivalric Biography of Boucicaut, Jean II Le Meingre. (The Boydell Press, Woodbridge, 2016): 244.