Ізабеллу Французьку з часом назвуть «Французькою вовчицею». Легенди про королеву будуть описувати її в образі трагічної, суперечливої, жорсткої та злої від природи особистості. Ізабелла повністю зруйнувала образ жінки того часу та здійснила вдале вторгнення в Англію і скинула свого чоловіка. Про дитинство Ізабелли  майже не збереглося даних. Відомо, що це єдина донька короля Франції Філіпа ІV Красиво та королеви Жанни Наварської, котра залишилася в живих. Рік народження у різних джерелах коливається від 1288 року до 1299.

Шлюб французької принцеси та майбутнього короля Англії  мав покласти край суперечки між Англією та Францією щодо статусу гасконських земель.Тому 19 червня був украдений і затверджений шлюбний договір Ізабелли та Едуарда ІІ. Одруження відбулося у Булоні, 25 січня 1308 року, коли Едуард ІІ став королем Англії. Коронація Ізабелли та Едуарда відбулася 25 лютого 1308 року.

З біографії чоловіка Ізабелли, варто зазначити, щобільшість сучасних істориків називають короля гомосексуалом, оскільки серед його фаворитів завжди були чоловіки. Але  у шлюбі з Ізабеллою Едуард ІІ мав трьох дітей, що ставить під певний сумнів його повну належність до нетрадиційної орієнтації. У «Життєписі Едуарда Другого» наголошено, що до одруження король вже мав фаворита – Пірса Гавестона, а зв‘язок між ними був настільки міцним, що не міг зруйнуватися цікавістю до жінок. Не відомо, чи знала Ізабелла про подібний зв‘язок свого майбутнього чоловіка до шлюбу.

Перші роки шлюбу пройшли у боротьбі короля таанглійських вельмож, котрі виступали протиГавестона. Сама Ізабелла страждала від високого положення «брата» свого чоловіка з першого дня приїзду до Англії. Вона відправляла батькові листи, де жалілася на привілейований стан Пірса.У наступні роки Ізабелла була покинутою королевою, але відкрито вона не виявляла своєї неприязні до фаворита, оскільки таким чином намагалася завоювати прихильність короля.

Після розправи англійськими лордами над Гавестоном, яка детально описана в «Життєписі Едуарда Другого», стосунки між королем та Ізабеллою поліпшилися. Тугу за вбитим фаворитом і продовження боротьби з графами,прикрасило 13 листопада 1312 року. Королева народила першого сина, майбутнього короля Едуарда ІІІ. Політична активність Ізабелли не була помітна до 1314 року. Але під час її  візиту у Францію разом з чоловіком, виникла справа «Нельської вежі». Достовірно не відомо, але більшість джерел підтверджують, що Ізабелла поділилася з батьком підозрами про подружню невірність своїх невісток. Наступні роки Ізабелла буде приймати активну участь у політичному житті Англії, допомагаючи чоловікові та народить другу дитину. Її доходи збільшаться разом із впливовістю. У часи війни з Шотландією та виступами в Ірландії при дворі починають свою політичну кар’єру Диспенсери.

Із 1321 року розпочинається тиранія Едуарда ІІ та період великого впливу Диспенсерів. Вважалося, що країною почав правити Хьюго Диспенсер–Молодший, який став коханцем короля, про що можна судити з великого впливу фаворита на правителя. Становище Ізабелли майже перестало бути королівським – під постійною увагою Диспенсерів, вона була позбавлена всіх своїх статків та привілеїв.

Завдяки Папі Іоану ХХІІ Ізабеллі вдалося утвердитися як офіційному делегату у Францію заради укладання миру між країнами.Ізабелла та Карл IV Красивий домоглися того, щоб на омманж до французького короля прибув старший син Едуарда. Після прибуття сина, Ізабелла проігнорувала наказ Едуарда ІІ повернутися одразу до Англії після церемонії, до моменту, доки Диспенсери не будуть вигнані з Англії. Один з противників режиму Едуарда ІІ –Роджер Мортімер – молодший тікає з Тауера  до Франції, де довкола Ізабелли вже формувала опозиція англійського короля. Більшість джерел зазначають, що між Ізабеллою та Мортімером склалися досить близькі стосунки, та звинувачують Ізабеллу у подружній зраді. У той самий час їхній зв‘язок перш за все будувався на одній меті – позбутися Диспенсерів. У пошуках союзників Ізабелла заключає договір з Голландією та збирає військо у 1500 найманців. У вересні 1326 вони досягають Східного узбережжя Англії, де до них примикають противники короля. 20 січня 1327 року Едуарда ІІ примушують відректися від влади на користь свого сина. До того у листопаді був жорстоко страчений Диспенсер.

Після коронації Едуарда ІІІ Ізабеллі надали нову суму утримання, вона отримала велику кількість земель та привілеїв. Вплив Ізабелли в Англії, як зазначають хроністи, значно зріс, як переможниці Диспенсерів, як королеви-матері. Розпочався період регентства Ізабелли та Роджера Мортімера. У цей час Ізабелла активно листується зі своїм чоловіком, котрого перевозили з одного палацу до іншого, в одному з яких він і помер. «Аннали святого Павла» та «Життєпис Едуарда Другого»детально описують розкішне поховання Едуарда ІІ, але жодне з джерел не надає точної інформації про причини смерті чоловіка Ізабелли. Існує думка про те, що Ізабелла та Мортімер приклали  руку до швидшої загибелі чоловіка королеви, але офіційно було визнано, що Едуард помер природньою смертю.

У період свого правління Ізабелла заключила непопулярний Нортхемптонський договір з Шотландією, як зробив останню незалежною. Від цього моменту розпочалася боротьба між Ізабеллою і Томасом Ланкастером за вплив на короля. Ізабелла робила все, щоб закріпити своє ставище, землі і фінанси, а також становище Мортімера, якому з часом все більше віддавала право приймати рішення. Таким чином лорд Марки узурпував владу і відсунув короля Едуарда ІІІ, але у 1330 році останній насіс удар Мортімеру, якого присудили до страти. Ізабелла програла Ланкастеру в їхній боротьбі за впливовість. Едуард ІІІ став повноправно керувати Англією, поставо розпочавши процес відновлення авторитету Англії на міжнародній арені.

Відомостей про останні роки Ізабелли лишилося мало: вона займалися колекціонуванням реліквій, книг, піклувалася про спасіння своєї душі. З 1332 року вона отримала право вільного пересування по країні. Подальші відомості про неї фрагментарні. (посилання на Догерті) Вона перебиралася з палацу до палацу, пережила пандемію Чорної Смерті, здійснювала паломництва, вступила в Третій орден францисканців, займалася благодійністю. Померла Ізабелла Французька померла 22 серпня 1358 року. Була похована в Лондоні, а на її груди поклали срібну скриньку з серцем її чоловіка.

Спсиок джерел та літератури:

1. Annales Paulini // Chronicles of the Reigns of Edward I and Edward II / Hrsg. von W. Stubbs. — [https://www.cambridge.org/core/books/chronicles-of-the-reigns-of-edward-i-and-edward-ii/4A0B90CF7AC9488750064EF7C429B7BB] — London: HMSO, 1882—1883. — (RollsSeries).
2. Vita Edwardi Secundi Monachi Cuiusdam Malms beriensis. TheLifeofEdward II bytheso-called Monk of Malmesbury/ trans. Anded. N. Denholm-Young. – [https://www.abebooks.com/servlet/BookDetailsPL?bi=30464568950&cm_ven=sws&cm_cat=sws&cm_pla=sws&cm_ite=30464568950&clickid=Rdy1uS3DCxyORoBwUx0Mo3ERUknShPSBFw6WQI0&cm_mmc=aff-_-ir-_-353196-_-77798&ref=imprad353196&afn_sr=impact] Oxford: Nelson`s Medieval Texts, ed. V.H. Galbrbraithund R.A.B. mynors, 1957
3. Doherty, P.C. Isabella and the Strange Death of Edward II. – [https://www.abebooks.com/servlet/SearchResults?isbn=0786711930&clickid=Rdy1uS3DCxyORoBwUx0Mo3ERUknShPxFFw6WQI0&cm_mmc=aff-_-ir-_-64613-_-77416&ref=imprad64613&afn_sr=impact] – London: ConstableandRobinson, 2003.
4. Mortimer, Ian. The Greatest Traitor: The Life of Sir Rodger Mortimer, Ruler of England 1327-1330. –[https://www.abebooks.co.uk/book-search/title/the-greatest-traitor-the-life-of-sir-roger-mortimer-1st-earl-of-march/author/mortimer-ian/]- London: Pimlico Press, 2004.
5. Уэйр Э. Французская волчица – королева Англии. Изабелл/ Пер. с англ. А. Немировой.-[http://www.e-reading-lib.com/book.php?book=1058426]- Москва : АСТ: Астрель, 2010. – 629 с.