На днях завершив перегляд серіалу “Вікінги” (2013-2017) від телеканалу “History” (знаючи який контент там продукується, ніколи не знаєш що від них очікувати) і хочеться поділитися деякими враженнями від нього.

Сюжет крутиться навколо історії становлення та життя легендарного конунга Рагнара Лотброка (Ragnarr Loðbrók), а дії серіалу розгортаються в IX ст. – період початку т.зв. “епохи вікінгів” та її піку в середині цього століття. Оскільки цю особу вкрай мало даних історичних джерел (те ж можна з натяжкою сказати і про добу загалом), то сценаристи мали значну свободу дій для напису сюжету так як їм захочеться. Звісно, з поправкою на згадки прототипи серіальних персонажів та подій в легендах, сагах та європейських хроніках і анналах.

Цей сюжет попри деякі ляпи та косяки якраз витягує як серіал, так і недостатню епічний розмах для описуваних в ньому подій. Окрім того, персонажі, довкола яких цей сюжет крутиться, є цікавими та живими, за ними з інтересом можна спостерігати.

Втім без хорошого акторського касту та їх гри подібного ефекту не було б. Претензій до акторів практично нема і кожен з них справляється зі своєю роллю добре. Втім, навіть вони виглядають блякло виглядають на фоні виконавця головного персонажа Тревіса Фіммела, від якого просто ллється харизма та який приковує всю увагу на собі. Перші 3 сезони та добра частина 4-ого тримається на історії цього героя, а після її логічного завершення, сюжет переключається на долі його 5 синів: помсти англосаксонським королям за смерть батька та їх усобиць один з одним. Втім, на моменті виведення Рагнара він почав здуватися, а ця санта-барбара починала поступово приїдатися. Тому чимало глядачів закинули перегляд серіалу на перших 4 сезонах, а останні 2 навіть не стали додивлятися і їх можна зрозуміти.

Що би сценаристи не вигадували для просування сюжету, реальним його двигуном є сама історія. Серіал ненав’язливо розповідає про культуру, побут і звичаї скандинавів, англосаксів та франків. Глядачів знайомлять з великою кількість історичних особистостей, подій та фактів. Перевагою шоу є ще містичні моменти, які бачать у форматі видінь як язичники, так і християни, у вигляді протистояння старих богів з новим. Особливо яскраво це показано на прикладі Етельстана, який кидається то до однієї, то до іншої віри, і бачить видіння тої релігії, до якої в той момент більше схиляється. Слово видіння було вжито, оскільки у жодному з таких моментів не можна точно сказати чи це насправді, чи це просто якісь галюцинації, що мені особливо сподобалося.

Втім з тим, що стосується дотримання духу епохи та історичної достовірності, є певні проблеми. До першого претензій майже нема, оскільки особливості політичної боротьби за принципом “сьогодні – ворог, а завтра – союзник і навпаки” в і скандинавських, і західноєвропейських королівствах справді були (раннє середньовіччя у всій своїй красі). А релігійні підтексти та ворожість на цьому грунті у відносинах язичників та християн дійсно були (наприклад, спутошення Гамбургу союзним військом данів та сусідніх слов’ян-ободритів у 845 р., де була знищена архієпископська кафедра, що почала вести місіонерську діяльність в Північній Європі).

От другим вже гірше. Перше, що кидається в очі, – це скомкана хронологія. За сюжетом першого сезону Рагнар та його люди прибули вперше на західноєвропейські терени, коли прибули до острова Ліндісфарн в королівстві англів Нортумбрія. Це справді перший зафіксований в джерелах напад норманів, який відбувся у 793 р. Через довгий час, після кількох грабунків англосаксонських королівств, він йде походом на Париж. Франкські аннали дійсно стверджують, що 843 р. при першому нападі на це місто вікінгів їх армію очолював Рагнар Лотброк. А помер від тортур він взагалі в 865 р. у полоні в нортумбрійського короля Елли ІІ. При нападі на Ліндісфарн серіальний Рагнар має двох дітей близько десятирічного віку, тобто йому в районі 30 років. При нападі на Париж йому би мало бути вже біля 80 років, а в момент смерті – близько 100. Очевидно, що в ті часи люди деколи і до 50 років не доживали, а тут тим більше. Окрім цього, його старший брат Ролло, який отримує від короля Карла (Лисого), землі в гирлі р. Сени. Очевидно його прототипом був Ролло Нормандський, який отримав від короля Карла IV Простакуватого для захисту Західної Франкії від набігів інших вікінгів у володіння ті ж терени в 911 р., з яких з’явиться герцогство Нормандія. Тобто на момент смерті Рагнара, Ролло у кращому випадку мав бути малою дитиною і аж ніяк його братом, але сценаристи вирішили розіграти драму зрадженого брата і вийшло, чесно кажучи, досить непогано.

Наступним в очі киддається все, що пов’язано зі зброєю та амуніцією. Зокрема з боку вікінгів майже всі озроєні сокирами та мечами, хоч насправді сокири могли дозволити собі хіба ті, хто мали певний достаток, а мечі взагалі вирізняли статусну людину та пускалися в хід в останню чергу. Основною зброю більшості воїнів (за винятком щита) були спис та лук. І ті, і ті в кадрі дуже рідко з’являються, наче їх з дуже великою неохотою використовують.

Втім, якщо у вікінгів усе виглядає достатньо автентично, то в арміях англосаксонських та західнофранкського королівств все печально. Особливо в очі кидається броня пізніших століть, або навіть така, яка в іншому кінці світу була поширена (мабуть зроблено, щоб відрізняти вояків різних армій англосаксонських королівств), а також зброя та інженерні споруди.

Щодо побуту та культури важко щось сказати, оскільки в цих темах гірше розбираюся. Загалом, від цього склалося двояке враження. Наче добре все, але як придивлятися, то церковний устрій Англосаксонської Британії наче перекочував з Англії класичного середньовіччя, то поселення Каттегат (особливо на в перших сезонах) навіть на хутор ледве тягне, а не на центр ярла, то будинки в Скандинавії виглядають так, наче геть не розраховані на дуже холодну зиму і т.д.

Все ж попри ці всі прикирки до історичної складової, враження від серіалу не сильно псуються і він все одно чіпляє сюжетом і персонажами, завдяки чому може надовго затягнути. Туди не варто цілеспрямовано йти для перегляду візуалізації епохи (хоч загалом без вглядання в деталі все виглядає досить пристойно), першочергово це історія Рагнара та його синів. Рекомендація від мене: перегляд перших 4 сезонів – обов’язково, 5 сезон – по бажанню, 6 сезон – на свій страх і ризик, бо можна спіймати лютий крінж від того як показана Київська Русь в період правління князя Олега Віщого.