Вілібальд фон Шауенбург був нащадком одноіменного дворянського роду, колишніх васалів Бамберзького єпископа. Його предки у XIII ст. збудували замок, під назвою Шауенбург, який і став «родовим гніздом» сімейства. Він розташовувався на височині, контролюючи долину під назвою Ітца, між Тюринзьким лісом та Майном. Однак, часи ішли – вже у XV ст. рід збіднів, і замок довелося віддати в заставу.

Дворянське виховання юний Вілібальд отримав при дворі графа Рудольфа фон Сульца. Він представив молодого дворянина імператору Фрідріха III, а вже останній рекомендував Вілібальда тодішньому герцогу Бургундії, Карлу Сміливому під час переговорів в Трірі (1473 р.). Вибирати не було особливо з чого, й наш герой разом із кількома німецькими дворянами пішов на бургундську службу, де провів «в полі цілих два роки, влітку і взимку». Після облоги Нейса та Лотаринзької кампанії (1475 р.) Вілібальд зі своїми німецькими колегами взяли 4-тижневу відпустку, аби «відновити одяг і зброю». Однак, у відпустці їх застала звістка про розгром бургундської армії при Грансоні (в біографії Вілібальда помилково названий Герікур), і найманці вважали за краще відмовитись від думки щодо поновлення служби під бургундськими знаменами.

Далі Шауенбург «продав» свій меч Йогану Бранденбурзькому і брав участь у його війнах із Матяшем Гуньяді та Йоганом Саксонським, потім був призначений «польовим гауптманом» в армії Максиміліана Габсбурга та воював у Фландрії. Участь у війнах немало збагатила Вілібальда, в результаті чого він викупив родовий замок Шауенбург та одружився на деякій Вальпургії Фукс. Однак, розмірене життя стало обтяжувати дворянина, і Вілібальд знову пішов на військову службу. У 1507 р. його спогади були оформлені в біографію «Історія та діяння Вілібальда фон Шауенбурга», яка стала «настільною книгою» для багатьох поколінь німецьких дворян:

«Бували часи, коли Вілібальд фон Шауенбург не перебував на службі у свого пана, й командував невеликим загоном лицарів у Франконії, беручи участь у війні баронів та дворян один з одним, штурмуючи замки, грабуючи і спалюючи села, викрадаючи худобу. У цих справах він охоче брав участь разом зі своїми добрими кнехтами».

Цит. по: Куркин А. Немецкое рыцарство в конце XV в.: «История и деяния Вилибальда фон Шауэнбурга».