У цей день, 17 січня 395 р., в Медіоланумі (суч. Мілан, Італія) упокоївся у Бозі римський імператор Феодосій I. Його смерть, як з’ясувалось згодом, виявилась ключовою для подальшого розвитку Римської Імперії – бо більше ніколи державою римлян не керував один чоловік. Протягом V ст. хоч і бували випадки, коли константинопольський імператор був єдиним римським государем, як це було, наприклад, при Леві I Макеллі, але тоді вже Захід доживав своє недовге життя і на всіх парах летів в Тартарари. Ну а згодом, як ми знаємо, константинопольський імператор залишився в гордій самотності після 476-480 рр., коли спочатку з трону в Равенні погнали Ромула Августула, останнього імператора Заходу, а через 4 роки в Далмації зарізали Юлія Непота.

Але це все було пізніше, а поки Римська Імперія залишилась на плечах двох малолітніх синів Феодосія. І що старший брат Аркадій, що молодший, Гонорій, були настільки бездарними, що читаючи про добу їх правління можна задати питання, чи не недоумками вони були. В таких умовах для римлян куди цікавіше було, хто буде смикати правлячих маріонеток за нитки. На Сході таким виявився префект преторія Флавій Руфін, якого старанно підсиджував могутній євнух і препозит священної опочивальні Євтропій. На Заході ж таким виявився талановитий воєначальник Стиліхон, який вирішив, що може бути опікуном не тільки Гонорія, а й Аркадія. Через його домагання дві частини Імперії ледь не дійшли до того, за що ми любимо Пізній Рим – на громадянську війну, але Феодосія, чиє тіло доставили в Константинополь для поховання лише до листопада 395 р., це вже навряд хвилювало.