Володимир Голубець. Конде, Ланс і Фронда

on
Людовік ІІ де Конде, він же Великий Конде, герцог де Бурбон, де Монморансі, де Шатору та цілого ряду володінь. Нам же слід знати, що чоловік був прославленим полководцем Тридцятирічної війни

Битва при Лансі 20-го серпня 1648 р. – це зіткнення, яке могло б не стати для Людовіка Конде переможним. Головним його завданням, по прибутті на територію Бельгії аж з Каталонії, було зупинити успішний наступ військ Габсбургів під командуванням ерцгерцога Леопольда-Вільгельма І. Війська французів та імперців були однакові по чисельності (по 16 тис. з кожного боку). І число кавалерії у супротивників була рівною, проте імперці переважали французів у артилерії (16 гармат проти 38); та й імперці займали вигідну позицію на пагорбі. Французи були втомлені довгим маршем, в них були проблеми з провіантом та фуражем – Конде це розумів, тому не збирався атакувати імперців.

Крцгерцог Леопольд-Вільгельм, магістр Тевтонського ордену, мав усі риси, за якими ми впізнаємо Габсбургів – глибоко посаджені очі, великі губи, довгий горбатий ніс

Конде прийняв рішення відступити, аби поповнити запаси провіанту. Хоча, після перемоги він, як і всякий переможець, всім говоритиме, що просто вирішив виманити імперців зі своїх позицій.

Битва при Рокруа, картина П. Франка

Найважливішою людиною в штабі Леопольда-Вільгельма був Йоганн фон Бек, котрий в 1643 р. вчасно не привів підкріплення до Рокруа. Ця битва стала однією з найзнаковіших баталій XVII ст., в котрій Конде наголову розгромив знамениті іспанські терції. Тому Бек з цього часу й натякав, що у іспанців є пряма можливість помститись за свій минулий розгром. Одним словом, у імперців увірвався терпець, і в 5-й ранку Бек відправив свою кінноту в атаку на ар’єргард французів. Атака виявилась доволі успішною – Конде мало не вбили. Леопольд Вільгельм в результаті дав добро на проведення битви під верховенством Бека.

Сцена ще одніє баталії заключного етапу війни, при Рокруа, яка відбулась у травні 1643 р. Саме там з терціями стало щось не так, а іспанські Габсбурги почали котитись по слизькій дорозі


В результаті, іспано-імперська армія спустилась із пагорба, втративши вигідну оборонну позицію. Через це імперська перевага в артилерії була знівельована. Бек сконцентрував основні сили в центрі, послабивши свій правий фланг, який пізніше швидко розбили. Опісля, французи розгромили лівий фланг, та змогли оточити імперців котрі успішно просувались в центрі.

Фрайгерр Йоганн фон Бек, барон де Бофор дивиться на нас крізь віки, немов на ворогів Імперії, над якою не заходить Сонце

Бек, котрий командував кавалерією, отримав 2 поранення та опинився в полоні. Конде негайно відправив свого затятого ворога в Аррас, звелівшивилікувати чоловіка. Бек же, який хоч і програв, не втратив гордості, відмовився від лікування та відганяв лікарів від себе. Він помер через 10 днів в Аррасі. Що тут сказати: «Пацан до успіху йшов, але не фортануло».

При Лансі Конде зумів знищити залишки грізних імперських терцій. Чому грізних? Бо навіть після розгрому при Рокруа, де іспанські терції були зрівняні з землею французькою артилерією, іспанці могли успішно наступати в центрі, при Лансі. Однак, залишки кадрових офіцерів були вбиті, чи взяті в полон. Вже 24-го жовтня було підписано Вестфальський мир, котрий завершив Тридцятилітню війну. Але бентежна, і трішки анархічне єство принца Конде бажало нових звершень. Так Конде мимоволі й стане одним із зачинателів французької Фронди.

Прийом принца Конде (в кірасі, піднімається по сходах) Королем-Сонце у Версалі (Ж. Жером, 1878 р.)

Залишити коментар