Можливо, хтось із вас, дорогі читачі, чув історію про сіамських близнюків родом із Візантії, які, незважаючи на свою недугу, весело крокували Константинополем та фемами, займаючись цирковою справою. Цей випадок записав хроніст Симеон Логофет у 40-х рр. Х ст., коли один із близнюків помер у стольному Граді, а ромейські медики виконали досить незвичайну за тодішніми мірками операцію з розділення тіл близнят, аби врятувати хоча б одного брата. План не те щоб ідеально спрацював, бо другий близнюк помер через три дні, але сама спроба заслуговує поваги.

Симеон не тільки описує згадану вище історію поділу мертвого й живого сіамських близнюків, а й відправляє нас у часі на кілька століть назад, заради схожої за змістом байки періоду, який нас і цікавить. Логофет згадує, що в добу правління імператора Маврикія (539-602), в містечку під назвою Даонія (поблизу від Константинополя), кілька жінок народили дітей. В чому проблема, здавалось би? Читаємо:

“Імператор відправив дізнатись, що сталось, і побачили посланці дитину, яка вродилась без очей та повік, а ззаду в нього був ще й риб’ячий хвіст. Також, ще в одному містечку близ Візантія, народилась одна дитина, чотирьохнога, а інша – із двома головами. Історики мені розповідали, що це грозило біди тим містам, де такі немовлята народжувались. Крім того, в той же день, кінь імператора впав і розбився…”

Ну а лихом, яке очікувало столичну провінцію Фракія, після появи цієї кунсткамери та смерті імператорського коня, були не менш відомі кочовики авари…

При написанні, було використано матеріали з Хроніки Симеона Магістра і Логофета. Знайти її можна за посиланням: https://azbyka.ru/otechnik/books/file/23006-Хроника-Симеона-Магистра-и-Логофета.pdf