Перед вами – картина французького художника Жака-Луї Давида, під назвою “Велізарий, який просить милостиню”. У Новий час була вельми популярна легенда про те, що прославлений воєначальник за наказом ревнивого до чужої слави імператора Юстиніана I, був осліплений та викинутий на вулицю. Характерно, що легенда перенесла його з Константинополя до Риму, який нагадував по війні з остготами дуже велике селище міського типу, скажімо так.

Художники, був би це згаданий Давид або ж Франсуа-Андре Венсана, створили цілі шедеври, присвячені опалі ромейського полководця. Письменник Жан-Франсуа Мармонтель присвятив Велізарію одноіменний роман, де горезвісна “легенда про падіння” також обігрувалась. Однак варто зазначити, що мотив про осліплення Велізарія виник не у Франції, і не в Новий Час, а в Середні віки, причому вперше її бачимо, знову ж, не на Заході, в самій Імперії. Тут довіримось письменнику ХІІ ст. Іоану Цецу:

“Велізарій, великий полководець, який жив за часу Юстиніана й одержав перемоги в усіх кінцях світу, став осліпленим заздрістю та непостійністю долі. Опинившись на Стадіоні (мається на увазі Іподром Константинополя) та тримаючи дерев’яну чашу, він кричав: “Подайте монету Велізарію, якого фортуна піднесла, а заздрість осліпила”.

Щодо подальшої долі легенди, будемо припускати, що з часом ця байка спочатку суто ромейського розливу доповзла до Італії, де народився другий її варіант, за яким Велізарій просив милостині вже не в Константинополі. Ну а кінець кар’єри стратига і без жодних легенд був досить суперечливим.

Але, нам же слід з чогось почати, перед тим як оповідати за кінець, правда? Наша наступна історія мала би початись одразу по завершенні 7-річного миру, укладеного шахіншахом Кавадом І та імператором Анастасієм у 506 р. Мир той розтягнувся на 20 років.

Анастасій помер, як і належить єретикам, наглою смертю, а його наступником став вищезгаданий Юстиніан. Новий імператор направив на нове ж побоїще проти одвічного ворога молодого чоловіка (не більше 25 років), вихідця із провінції Германія Дакійська, якого Прокопій культурно називає “списником імператора”.

Його чекала слава другого Сципіона – він повторить його подвиг по завоюванні Карфагену. Але початок його кар’єри припав на чергову війну із Сасанідською Персією.