Почнімо із підручників, які більшість читачів переглядали на шкільній лаві, як основи основ для любителя. Додамо до них ще кілька класичних книжок і хрестоматію – ось і вийде наша літературно-історична підбірка.

Крижановський О., Хірна О. Історія середніх віків: Підручник для 7-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. (Львів,1995)

Чудовий підручник для семикласників. Книга написана добре та просто. Ваш покірний слуга (та й добра частина команди) мав можливість трохи по ньому повчитися.

Автори книги – серйозні вчені, а не просто педагоги і методисти. Олег Крижановський – спеціаліст по модерному Правобережжі (релігійне та соціально-економічне питання), Оксана Крижановська-Хірна – продовжила розгляд ареалу, який досліджував її батько, заглибившись в історію місцевого селянства та масонських лож. Помітно, що при написанні вони прагнули не стільки втиснути в текст покладений об’єм фактів, але, перш за все, створити цілісний образ тисячолітньої епохи. Хронолічно підручник охоплює IV-XV ст. Більша частина матеріалу присвячена традиційно Західній Європі, однак є параграфи про зародження мусульманської цивілізації. Окремо варто додати, що немало написано і про середньовічну культуру і духовні традиції. Це особливо добре, оскільки розділи про культуру в усіх книгах завжди страждають. Про неї пишуть в останню чергу і, на жаль, читають її лише у разі необхідності.

Найсильніша сторона підручника – це додаткові матеріали. Точніше, не додаткові, а рівноправні з основним текстом. В цілому, підручник цікавий і для читання підійде, на нашу думку, не лише школярам, а й дорослим.

Ліхтей М. Історія Середніх віків. Підручник для 7 класу. (Київ, 2007)

Ця книга – щось середнє між підручником шкільним і вузівським. Даремно на підручнику написано, для яких він класів. Його читачі, скоріш за все, випускники або студенти, які проходять педпрактику (вона ж нині асистентська). На жаль, він використовується тільки як додатковий посібник (принаймні, на Львівщині). Книга написана в межах наукового напрямку “історична антропологія” і це по змісту. Важливим є і те, що в основній своїй мірі, автор концентрується на темах, які не те що в школі, а в університетській програмі деколи проскакують – питання Держави в Середньовіччі, тодішніх міст та економіки. Окремі пасажі присвячені Візантії, арабам, німецьким землям та новотвореним Франції та Англії.

Текст написаний менш захопливо, ніж у Крижановських, але більш фундаментально. Хронологічно підручник охоплює період від падіння Західної Римської імперії по середину XV ст., тобто не тільки Середні віки, а й частково те, що зараз звично називати Раннім Новим часом. Однак, наголос по змісту робиться саме на Середньовіччя. Ілюстрації хороші, довідковий апарат теж.

Цікавою особливістю цього підручника є його підхід. У політичній історії, наприклад, є незвичайний для підручників прохідний сюжет «ідей імперії», її існування в свідомості людей після падіння Риму на Заході і трансформація в каролінзькі і оттонівські періоди. У цілому менше уваги виділено політичній історії, більше культурі і особливо ментальності середньовічної людини та її повсякденного життя. Можна підсумувати, що це дуже змістовний підручник, який цілком може зацікавити і дорослого читача.

Середньовічна Європа очима сучасників та істориків. Книга для читання в п’яти частинах. Редактор А. Ястребицька. (Москва, 1995)

(Прим.ред.: назви книг було перекладено з огляду на формат допису – тут і далі, до перекладу книги, додаватиметься оригінальна назва: Средневековая Европа глазами современников и сториков. Книга для чтения в пяти частях. Ред. Ястребицкая А.Л. (Москва, 1995).)

П’ять частин:
Частина перша. Зародження і становлення Середньовічної Європи V-IX ст.. Частина друга. Європейський світ. X-XV ст.

Частина третя. Середньовічна людина та її світ. Частина четверта. Від Середньовіччя до Нового часу. Нова людина.

Частина п’ята. Людина у світі змін.

Ці книжки – частина серії “Всесвітня історія та культура очима сучасників та істориків”, яка публікувалася російським видавництвом “Інтерпракс” ще за Єльцина-першого терміну президенства Путіна. Якщо вам до рук потраплять будь-які книги цієї серії, беріть, не задумуючись, це надзвичайно рідкісне видання. Знайти його в паперовому вигляді зараз дуже важко. Воно позиціонується як книга для вчителя, і, можливо, для просунутих старшекласників. П’ятитомник, безумовно, підійде і дорослим. Як і попередня книга, це результат знайомства радянських істориків з досягненнями західної науки, значною мірою закритою для читача наших терен до 80-х років XX ст. Залучення до загальносвітових тенденцій викликало бум у пострадянській медієвістиці, який частково продовжується і донині. Книги знайомлять з новою історичною наукою, яка з’явилась з перевороту, зробленого так званою “школою Анналів”. Книги складаються з авторських описів, які межують з уривками з книг і статей провідних дослідників і текстами джерел. І ті, та інші наведені в додатках. Усе це чудо прекрасно читається, а в кінці кожного розділу є короткий список додаткової літератури.

Особливо мене порадував вступ, який пояснює, що таке нова історична наука, і в якому стані вона знаходилася на межі ХХ-ХХІ ст. і, частково, знаходиться на час видання. Цей розділ був неочікуваним для всього лише книги для читання. Деякі описи, загалом, для знайомого з темою читачем можуть здатися застарілими. А найгірше, напевно, з Хрестовими походами. Ця тема дуже ідеологізована. Мабуть, автор опису або не знайомий, або, зі зрозумілих причин, не посилається на основні роботи західних учених. Це – інерція марксистського підходу. Можливо, щось схоже є і в інших розділах, які менш мені знайомі. Але загального враження від книг це не псує. Якби мене попросили назвати не суто наукову роботу, тобто не монографію, з якої розумному старшокласнику можна починати знайомство з епохою Середньовіччя, я б назвав ці книги. Аналогів ним, не знаю.

Карліна О.М. Історія середніх віків. 7 клас. (Київ, 2004)

Це класичний вітчизняний підручник із Середньовіччя і раннього Нового часу. Однак тут немає матеріалу по західних і південних слов’янах. Для їх вивчення існує окремий підручник авторства М. Ліхтея. Книга хороша, дає загальні уявлення про період, але, як і будь-який правильний підручник, трішки нудна. Однак завжди підійде, аби освіжити призабутий матеріал.

Тепер від книг напівдитячих переходимо до дорослих.

Гельмут Кеніґсбергер. Європа в Середні віки 400 – 1500. /Гельмут Кеніґсбергер. Європа Раннього Нового часу 1500 – 1789.

Вони ж в оригіналі – Гельмут Кенигсбергер. Европа в Средние века (400-1500) та Европа Раннего Нового времени (1500-1789). (Москва, 2001)

Ці дві книги – частина трьохмника «Історія Європи» – вельми цікаві. Це дуже популярний у Великій Британії підручник. Книги актуальні, перш за все, для порівняння з вітчизняними аналогами, для складення панорами історії Європи. У той же час, ця робота відрізняється концептуальністю. Книги добре читаються, однак, в силу своєї оглядовості, вони, на жаль, занадто короткі. До першого тому є вельми змістовна передмова Д. Харитоновича, переказувати яку заново не хочеться, тому ми обмежимось дуже стислим зауваженням. Ці книги немає сенсу цілеспрямовано зубрити для відповіді на іспиті, але вони дають хороші загальні уявлення і містять цікаві думки. Тут чудово помітна різниця в підході до навчання. Зверніть також увагу на хронологію другого тому. Умовну верхню межу Раннього Нового часу проводять не тільки по кінець Тридцятирічної війни чи, як було прийнято казати за Совдепії (тоді використовувався термін “Пізнє Середньовіччя”), по Англійській революції XVII ст., але й, часто, по початок Французької революції 1789 р. Можна порадити ці книги як основу для читання більш серйозної літератури, але не як перший основний підручник. З цією метою більше підійде попередня книга.

І, нарешті, хрестоматія. Не єдина існуюча, але найцікавіша.

Історія Середніх віків: Від падіння Західної Римської імперії до Карла Великого; Від Карла Великого до Хрестових походів; Хрестові походи, за редакції М. Стасюлевича.

Вона ж в оригіналі – История Средних веков: От падения Западной Римской Империи до Карла Великого (476 – 768 гг.) (Упор. М.М. Стасюлевич.,Санкт-Петербург, 2001); От Карла Великого до Крестовых походов (768 – 1096 гг.); Крестовые походы (1096 – 1291 гг.)

Цей тритомник – хрестоматія, складена ще дореволюційним істориком, М. Стасюлевичем. Сучасне видання якісне, з ілюстраціями, картами і таблицями в додатку. Однак головне – це його зміст. Ці книги – збірник уривків середньовічних текстів по трьох періодах, які перетинаються з текстами провідних дослідників XVII-XIX ст. Тому це ще й трішки хрестоматія з історії історичного знання. Першочергово книга призначалась для тодішніх школярів, але за нинішнім часом підійде й студентам, і зовсім дорослим. На мій погляд, багато обов’язкових авторів у ній є, при чому не тільки західні, але й частково мусульманські і візантійські.

Варто сказати про одну незручну особливість цього виданння, а саме про написанням імен і мові. Оскільки це чесний препринт, то все залишено так, як було у Стасюлевича, іноді це помітно вже при перегляді змісту. Наприклад, видатний французький історик Огюстен Тьєррі зросійщений в Августина Тьєррі. Те ж і з середньовічними іменами. Скажімо, Егінард і Боаеддін замість звичних Ейнхарда і Баха-ад-Діна. Смішно вийшло із засновником королівства франків: хто такий Клодовей я думав декілька секунд. Виявилось, що це Хлодвіг І. Допомогли дати написання текстів, імена їх авторів Григорія Турського і Св. Ремігія. Але до таких дрібниць швидко звикаєш. Дуже шкода, що укладач довів свою працю тільки до епохи Хрестових походів. Серед усіх книг в цьому ця, мабуть, найменш застаріла, хоч і найбільш давня за віком.

Окрім того, варті особливої уваги:

Войтович Л., Козак Н., Овсінський Ю., Чорний М. Medium aevum. Середні віки. Підручник з історії середніх віків для історичних факультетів університетів. (Львів, 2010)

Цей заслужений підручник використовується для вивчення історії Середніх віків на історичних факультетах України. Він досить короткий – добрих 11 століть на півтисячі сторінок. Крім того, автори посібника (до числа яких входить більшість викладачів кафедри Середніх віків та візантиністи ЛНУ ім. Франка), в повній мірі виправдовують аннотацію до нього – видання подає картину розвитку Середньовіччя, від падіння Римської імперії (сторонньо зачіпаючи Рим від Адріана), до утворення абсолютних та станових монархій, італійських міст-республік. Різноплановий аналіз в політиці, військовій справі, релігії, економіці, культурі та мистецтві розвінчує стеріотипи про феодальні гніти. Окремі його достоїнства – приділення уваги зв’язкам Київської держави із європейськими країнами – що студентам на курсі Давньої історії дуже вже годиться. Ну й не забудемо про словник на останніх півсотнях видання – це студентам не менш потрібно, при вивченні термінологічного апарату. Але, нажаль, нема розділів про Візантію – воно й не дивно, бо спадкоємці Риму банально не входять в університетський курс. Це, в свою чергу, доповнюється наступним підручником від кафедри.

Войтович Л., Домановський А., Козак Н., Лильо І., Мельник М., Сорочан С., Файда О. Історія Візантії. Вступ до візантиністики (За ред. С. Сорочана і Л. Войтовича, Львів, 2011)

Як зазначається у вступі книги, “Мета цього підручника – не так розкрити всі аспекти, докладно, у хронологічній, систематичній послідовності висвітлити політичну, соціально-економічну, культурну історію Візантійської імперії, оплутати читача нескінченним ланцюгом фактів, як показати їхнє значення, навчити, наскільки це можливо, творчої роботи з ними”. Слова “наскільки це можливо”, недарма вміщені – авторам слід віддати належне, саме ними була здійснена перша спроба науково написати про історію ромеїв (ми не говоримо про того ж Балуха, який візантиністом не був). В результаті, дат та імен у ньому дещо менше, однак термінів напорядок, напорядок більше – це не якісь банальні феми, стратиги, патрикії, це нормальний термінологічний масив, який ви без словника не осягнете (він, до слова, так само вміщений ззаду книги). Добра частина видання, розбитого на чотири масивних розділи по хронологічному принципу логічно присвячена зносинам Візнатії із Київською державою. Ну і останнє, але не менш цінне – третина книги, це карти; один список бібліографії, це більше 1,5 тис. позицій. Тобто реально, студентик на курсі другому, проштудіювавши посібник від і до, надихнеться на написання дослідницької роботи по ромеях.

У кінці залишається лиш останнє загальне зауваження, яке стосується усіх підручників. Є сумний закон – вони дуже сильно відстають від сучасного рівня науки: вузівські на 10 років (вони й власне видані 9-10 років тому), а шкільні, буває, і на 20 років, з тих же причин. Пов’язано це з тим, що у підручників здебільшого соціальна функція. Це мінімум, який людина має знати. Про публікації джерел і хороших монографій цього не скажеш. У перших важливим є текст і можливість його донести доступною мовою, у других цікаві підходи, методологія, а іноді це ще й історично важливі роботи.

Одним словом, відправляємо ці книги на книжкову полицю або жорсткий диск. Наступного разу ми поговоримо про найпростішу довідкову літературу.