Сьогодні розберемо ще один міф про Середні віки. Питання, з одного боку, просте – багато слів не треба, з іншого – важливе та цікаве. Звучить воно просто: чи були в Середньовіччі якісь соціальні ліфти? Нерідко можна чути судження про те, що взагалі не було. Окремі особистості зовсім порівнюють феодальне суспільство з кастовим.

Очевидно, що це дуже велика помилка.

Звичайно, феодалізм по суті своїй передбачає розшарування суспільства, причому розшарування стійке – на стани, які один від одного знаходяться далеко, і межі їх далеко не прозорі. Однак, якщо кастова система закрита й непорушна абсолютно, то феодалізм все-таки не такий. Зрозуміло, в теорії можливо і в ньому отримати якийсь титул – за військові подвиги, за гроші, і так далі.

Менш очевидним є інше: станова приналежність в Середньовіччі – все-таки не єдиний фактор, який визначає становище людини. Було можливо багато чого досягти, будучи за походженням ніким – а так само можна було бути й бідняком з титулом, особливо в тій же Іспанії.

Так які ж соціальні ліфти існували?

В першу чергу, це була церква. Ця можливість існувала протягом усього Середньовіччя, у всій Європі, абсолютно безперервно. Гіпотетично, будь-яка людина могла почати із церковного служки, і померти Папою Римським. Це, звичайно, дещо перебільшена візія, але церковна кар’єра – реальний спосіб влаштуватись у житті для абсолютного будь-якої людини. Були би в неї мізки. Тим паче, що крім звичайної церковної ієрархії, були ще й численні ордени, в тому числі дуже багаті і впливові – домініканці, єзуїти, і так далі.

По-друге, різноманітні цехи: ремісничі й торгові. Це, звичайно, вже ознака великих міст Осені Середньовіччя, але тим не менш. Знову ж таки, все визначається працею і талантами, а не походженням. Навіть прикріплений до землі селянин міг втекти в місто, деякий час пробути там, і стати офіційно визнаним громадянином (існували відповідні правила, наприклад, прожити в місті рік). Ну а міщанський стан багато де сформувався, в тій чи іншій мірі, дуже рано. Знову-таки, якщо ти нажив багато грошей, шану в суспільстві – титул вже не за горами (он, в XVI ст. деякі міщани, як наприклад, Альбрехт Дюрер, герби свої мали). Якщо він тобі взагалі потрібен.

По-третє, саме собою, армія. За часів Раннього Середньовіччя було не так вже й складно стати лицарем, поки даний клас ще формувався. Високе Середньовіччя давало тут вже не так багато можливостей, а ось в Пізньому стало можливим будувати практично класичну військову кар’єру. Ну і, зрозуміло, були відкриті фронтири – хоча це вже шлях не для всіх. У тому ж Єрусалимському королівстві склалась власна аристократія, не можна не згадати госпітальєрів, а вже колонії… скільки людей піднялись, в буквальному сенсі, з грязі в князі.

Одним словом, соціальні ліфти були. Звичайно, зовсім не такі, як столітті XIX-у. Зрозуміло, що користатись ними було нелегко. Але говорити, що все визначалось походженням, і ліфтів не було зовсім, абсолютно невірно.