Наші читачі, які вухом чули про боротьбу за інвеституру між Римськими понтифіками та німецькими королями, могли чути і про Золоту буллу – документ 1356 р., який відіграв величезну роль в історії Священної Римської імперії. Буквально, саме Bulla Aurea постановила. що імператор буде обиратись колегією семи курфюрстів (князів-виборців).

Тут виділимо декілька моментів – у самій Німеччині ніхто в Середні віки та Ренесанс (до Карла V) не обирав імператора СРІ. Обирали там короля Німеччини, а ось імператором він ставав за фактом коронації Папою Римським. І якщо Папа з якихось причин коронацію не проводив, обранець залишався лише королем Німеччини.

А це траплялося не так уже й рідко. Скажімо, саме через конфлікт з Папою імператора Священної Римської імперії не існувало з 1250 по 1312 рр. – а королі Німеччини були. Зокрема, Рудольф I, перший Габсбург на німецькому престолі, імператором так ніколи і не став. Він вважав, що землі в Швабії та Італії куди цікавіше, ніж нормалізація відносин із Ватиканом.

Так ось, повернемося до Bulla Aurea.

По-друге, важливо розуміти: Золота булла – це вам не Велика хартія вольностей. Вона нічого принципово нового насправді не привнесла: короля Німеччини обирали і раніше. Однак цей процес не був регламентований.

Змінювався склад вибірників, що могло довести ситуацію до смішного (або страшного, як і зазвичай на німецьких землях): коли між Людвігом IV і Фрідріхом III почалася війна, оскільки вибрали їх обох незалежно один від одного. Не були чітко обмежені терміни виборів, не було і принципу простої більшості голосів – що могло сильно затягнути процес. Ці та інші аспекти впорядкувала Золота булла. Була вона, до речі, зовсім не першою спробою це зробити: : можна згадати договір пфальцграфів із баварцями 1329 р., скажімо.

Але документ все ж важливий вкрай. Так, саме він визначив склад семи князів-виборців: король Богемії, пфальцграф Рейну, герцог Саксонії, маркграф Бранденбургу, архієпископи Майнцу, Тріру й Кельну. Тільки у XVII ст. склад курфюрстів розшириться за рахунок Баварії і Ганновера. Ну а в XIX ст. через Наполеона все взагалі сильно перекроять.

З одного боку, звичайно, булла оформила абсолютно особливе положення курфюрстів серед інших феодалів імперії. З іншого, треба розуміти. що виборці невипадкові люди, а найвпливовіші в Імперії. Хоча той факт, що серед них не виявилось ні баварців, ні Габсбургів, сам по собі визначив багато процесів на довгий час.

Загалом, це документ дуже важливий, але все-таки не можна сказати, що він був зовсім вже поворотним в історії і змінив політику німецьких земель до невпізнання. Він її упорядкував і в значній мірі стабілізував. Це була реформа, спрямована на вдосконалення політичної системи імперії, але не якась революція в ній.

Думаєте, вона принесла Німеччині бажаний спокій? Ні, ви, панове, великі оптимісти – факт політичних утисків Баварії ще буде одним з факторів в ході Тридцятирічної війни.