Сьогодні кожен юний любитель фільмів про чоловіків в трико знає, що таке Готем. Старші люди напевно пам’ятають вірші Маршака: “Три мудреці в однім тазу пустились по морю в грозу…” – в англійському оригіналі фігурує натомість рядок “Three wise men of Gotham…” Те й інше, як не дивно, пов’язано з англійської селом Готем, що неподалік від Ноттінгему. А точніше – з легендою, яке село прославила.

Село хоч і маленьке, проте давнє – місцева церква побудована ще в XII ст. Але легенда, завдяки якій існує ідіома wise men of Gotham (щось на зразок знайомого “Іван-дурак”), і дитячі віршики, і коміксовий Готем – відноситься вже до початку XIII ст., а точніше – до Іоана Безземельного. Іоан, звичайно, був своєрідною особистістю. Не те, щоб його представляли якимось лиходієм, швидше за саме зразком поганого, нікудишнього короля. Що і зумовило відомий образ в масовій культурі: були б це історії про Робіна Гуда, облогу Рочерстера або щось подібне. Ось і тут все як завжди: дурного Іоана обводять навколо пальця.

Легенда полягає в тому, що Іоанн нібито намірився збудувати дорогу, яка повинна була проходити зокрема і через село Готем. Місцеві жителі були від того не в захваті, оскільки проект обіцяв їм зайві податки і взагалі безліч клопотів. Однак, просто так заперечити королю, ясна річ, не вийде – тому готемці пішли на хитрість.

Коли в село прибули королівські посланці, місцеві почали вести себе як англосакси надзвичайно дивно. Вони поставили на даху вози, топили в ставку вугра, зкидали із пагорбів головки сиру – мовляв, аби вони самі по собі докотились до Ноттінгему й самі себе там продали, а також зводили огорожу навколо дерева, аби з нього не полетіла зозуля. Все це, згідно з легендою, подіяло: люди короля вирішили, що Готем суцільно заселений конкретними такими психами, а від села вартує триматись подалі.

Характерно, що легенда згадується досить рано: вже в XV ст., хоча широко (як і велика частина легенд про Середньовіччя) розійшлася вже в XIX ст. Зрозуміло, що ця оповідка міфічна, й не підтверджується більш-менш синхронними джерелами Більше того, це далеко не унікальний сюжет. Щось подібне розповідали і в низці інших сіл Англії, і в Нідерландах, і в Німеччині (село Шильда), і навіть в Чехії. Однак так вийшло, що в масовій англомовній свідомості образ “села дурнів” (які насправді далеко не дурні) закріпився саме за Готемом.

А порівняння з Нью-Йорком, до речі, набагато старше коміксів: почалося це ще із сатиричного видання Salmagundi Вашингтона Ірвінга 1807 р. Вже звідти пішов всім сьогодні знайомий образ – віршик про “мудреців з Готема” його цитував ще той Джокер.

Черговий приклад того, про що ми неодноразового говорили: легенда може не мати будь-яких підтверджень, бути вигадкою, але якщо вона сама по собі зіграла в історії якусь роль, то вже в такій якості стає частиною історичного процесу.