Багато хто з читачів міг чути за храм Януса Дволикого на римському Форумі, а також про традицію, пов’язану з тим храмом. Для тих, хто не чув про цей храм, цитуємо Плутарха:

“У Римі Януса споруджений храм, з двома дверима; храм цей називають воротами війни, бо прийнято тримати його відчиненим, поки йде війна, і закривати під час миру. Останнє траплялось досить рідко, бо імперія постійно вела війни, в силу величезних своїх розмірів безперервно обороняючись від варварських племен, що її оточують. Все ж храм був замкнений при Цезарі Августі після перемоги над Антонієм, а ще раніше – на час консульства Марка Атилія й Тита Манлія, однак недовго: його негайно відкрили, бо знову спалахнула війна “.

Тут можна вже запитати: а ми тут причому, адже про Давній Рим ми пишемо приблизно ніколи? А все досить просто. Багато століть тому, коли в ході Готських воєн (535-554 рр.) Рим виявився обложений остготами під проводом короля Вітігеса, храм Януса все ще існував, але зі зрозумілих причин на той час не використовувався за призначенням, за винятком одного цікавого епізоду, засвідченого Прокопом Кесарійським. Одного разу група римлян раптом вирішила, що їм варто відкрити ворота старого і напівзабутого храму. А чому б, власне, і ні? Війна ж йде, а традиція є традиція. Інша справа, що мідні двері від давнього простою відкриватись по-людськи навідріз відмовились. Не можна, втім, сказати, що зусилля цих римлян пропали марно. Прокопій повідомляє нам про те, що з тих пір і закрити ворота храму до кінця не представлялось можливим. Не вдалось знайти і авторів цієї затії, оскільки в умовах воєнного часу і юрби остготів під стінами, подібні моменти найменше цікавили ромеїв, що обороняли Вічне Місто. Проте, епізод всяко вартий згадки, оскільки показує, що і в VI ст. деякі ромеї про храм все ще пам’ятали, як і про традицію, пов’язану з ним.