Питають, мовляв, звідки взявся сам по собі термін “Середньовіччя” і коли це сталось? Як це дуже часто буває, з простою та однозначною відповіддю діло йде складно – он, навіть в першому іспиті з курсу Історії Середніх віків цю проблему теж пропонують розкрити. І дай Боже, аби ти при підготовці до того іспиту не Вікіпедією користався, (а вона й досі охоче пропонує варіанти типу “вперше зустрічається у Флавіо Бйондо в 1453 р.” або “загальноприйнятим став завдяки Крістофу Келлеру в XVII ст.”). Одним словом, тут далеко не все так однозначно.

Ще в епоху, яку ми тепер знаємо як Високе Середньовіччя, люди почали замислюватись про необхідність розділити історію Європи на періоди. Перший поділ був на дві частини: от дохристиянське, а ось християнське, або більш умовно – ось Давнє (звідки ми і маємо термін antiquity, Античність), а ось вже Новий час.

Але вже столітті так XIV, люди, які споглядали успіхи Відродження, задумались: між прекрасною класичною ерою й нинішнім піднесенням (та ще з явним поверненням до спадщини Античності) було щось ще. Якраз тоді почали говорити про якісь “темні віки”. Залишимо мотивацію називати тисячорічний період безапеляційно”Темним” на совісті тодішнього міщанства, й передемо до змісту.

Різні варіанти “Середніх віків” почали виникати в працях XV ст., коли самого по собі Середньовіччя в нашому розумінні ще не було. Писали не тільки medium aevum (звідки сучасне medieval), але й інакше: media tempestas, media saecula, хто на що здатний.

Тому тут ніяк не можна встановити ні конкретного автора, ні дату, з якої поділ історії Європи на три основних відрізки став загальноприйнятою практикою. Очевидно, що усталене воно із кінця XVII ст., але сама по собі ідея існування якоїсь ери між тим, що було і що стало, була по всій Європі ще в ході нинішньої “осені Середньовіччя”.

Наостанок підкреслимо, що періодизація – умовний інструмент для зручності роботи з історією, тому тут кожен фахівець може вибирати зручне саме для себе, або керуватись ідеологією – європоцентричною, з якої спокійно випадуть які-небудь племена Чаду, марксистською, з уславленням археології та боротьбою неіснуючих класів в Київській Державі, чи неомарксистською – з гендерною боротьбою серед Меровінгів. Тому ніколи не буде ніякого однозначного рішення про хронологічні межі як щодо Античності, так і щодо Середніх віків, чи Нового часу (там теж варіанти є: починається Новітнє до, або після Великої війни).

Жоден історичний факт ніяк не зміниться від того, до якої епохи ми з вами його віднесемо. Це умовність, якій не варто надавати надто великого значення.