Козацький одяг на початках утворення такої спільноти, як “козаки” був дуже простим:

“Бувало, поголить собі запорожець голову, застромить оселедця свого за вухо, зав’яжеться шматиною, натягне на себе опанчу, взує капці зі свинячої шкіри, та так собі й ходить”[1].

Щоправда, часи змінювалися, козаки від XVI ст.розпочинають свою активну завойовницьку діяльність, котра дозволила їм, розбивши татар чи турків, пограбувавши панів чи євреїв, козаки, повертаючись на Січ, привозили з собою гроші, одяг й дорогі тканини.

Про одяг нам можуть розповісти як археологічні, так і наративні джерела. Перші відомості про одяг запорізьких козаків знаходимо в подорожніх нотатках XVI ст. німецького посла Еріха Лясоти. Лясота каже, що у запорожців були у вжитку татарські кобеняки — Kepenikh — або плащі, які були їх головним одягом.( Додаток 5) Також у документах, переважно це є судові справи останньої чверті XVI – першої половини XVII ст. згадуються штани під терміном “убранє” та “порътъки”,  “порътъки злєныє надходжалыє”[2].Згідно з текстами, “убранє” виготовляли переважно з вовняної тканини різних ґатунків та кольорів, також зустрічаються і полотняні штани – “убраня полотняны, тъканыхъ трои”[3].

Маємо тут також і першу появу в описах специфічного козацького одягу – серм’яг(“сірих сукеньок”). Їх козаки, як і татари, використовують із маскувальною метою (сіре не так легко роздивитися). Ось, мовляв, і мисливці (зауважує С.Сарницький), аби не сполохати птаха також одягають сіре[4].

У XVII ст. відомості про одяг запорізьких козаків знаходимо в праці французького інженера Боплана. Він пише про сорочки, шаровари й жупани, виготовлені з грубого сукна, а також вузьку штани – “caleçó”.. Додатковим підтвердженням служить малюнок крою з кравецької книги початку XVIII ст. На одному з кроїв показані вузькі штани, подібні на угорські та польські, і які також підписані як “calzon”[5].

Починаючи з XVIII ст., про запорізький одяг, детальніше починають описувати поляки. За їх свідченнями, козаки носили шаровари, сукняні напівкунтуші з відкидними рукавами, білі жупани з шовкової тканини, шовкові пояси з золотими китицями й високі шапки зі смушковими околицями сірого кольору й червоним шовковим верхом, що закінчувався золотою китицею[6].

За словами Микити Коржа, жупан був головним одягом запорожців, черкеска (Додаток 7), шаровари, завширшки чотири аршини, сап’янові кольорові чоботи, шалевий пояс, шапка-кабардинка, кудлата вовняна бурка, поляки її називали “вільчурою”. Такий одяг, за словами Коржа, запорожці носили вдома в Січі і в походах і під час війни[7].

Василь Зуєв, який жив у XVIII ст., каже, що обов’язковим одягом запорізьких козаків були сорочка і шаровари: цей одяг був у них звичним і вони носили його, не міняючи, доки він не розпадався на клаптики, а щоб позбутися від миття й комах, вони просочували його риб’ячим жиром і в’ялили на сонці. Зрештою, крім цього найнеобхіднішого одягу, запорожці, за словами того ж Зуєва, носили хороший сукняний одяг, оксамитові шапки, шовкові пояси й сап’янові чоботи[8].

Зі свідчень другої пол. XVIII– пер. пол.XIX ст. дізнаємося, що жупани та шаровари переважно були синього кольору, відлоги на рукавах та пояс були червоними.

Про одяг можна дізнатися також зі старовинних картин, ось наприклад у творі Рігельмана, є картина на якій зображено процес виборів  військової старшини, на них запорожці одягнуті в широкі шаровари, довгі каптани, низькі шапки й кошлаті бурки. Не можливо не згадати  ікони, котрі присутні в церкві села Покровського, де колись була остання запорізька Січ: на першій зображено запорожців, що моляться Богоматері й одягнуті в червоні черкески й верхні темно-зелені каптани з відкидними рукавами, широкі, червоні шаровари, підперезані кольоровими, поясами, і взуті у червоні гостроносі чоботи.

Із описаного, можна тепер сміливо сконструювати яким же саме був одяг у козаків. Отож одяг складається черкесок, це нижнє вбрання; одна з них бурякового кольору, друга червоного, обидві завдовжки трохи нижче колін. Рукава зроблені знизу із темного оксамиту, вони були широкі в плечах. До черкесок додавалися пояси, перший із бурякового кольору з позолоченими на три четверті кінцями, широкий. Другий був ліловий, порівняно із першим не такий широкий, з посрібленими кінцями. Третій такої ж ширини, але без позолоти на кінцях.

Широкі штани, які вважаються звиклими для сприйняття «шароварами», широко з’являються та зображуються лише після 30-х років XVIII ст. Ймовірно, це якось пов’язано з війнами кінця XVII – першої половини XVIII ст. з Османською Портою, перебуванням козаків за Дунаєм, куди перебралися козаки після розгрому Січі російськими військами. Народні ж картини (“Мамаї”), які теж демонструють широкі шаровари, писалися наприкінці XVIII та у XIX століттях[9]. Головним убором була висока гостру шапка, із червоним чи зеленим дном та срібною китицею на самому вершку.

 Пояси робили з турецького й перського шовку, широкі та довгі. Цікавою була техніка обмотування пояса на тулуб, козак прив’язував пояс шнурочком до цвяха і крутився доки весь пояс не намотає на себе. Пояси були різних кольорів: зелені, червоні, голубі, коричневі. Крім довгих поясів запорожці носили й короткі, зроблені зі шкіри, спереду були гачки або ремені для кинджалів, шабель та люльок.  Саме на козацькій переправі прості пояси виготовлені із двох прошитих вздовж країв рядків шкіри, інколи орнаментовані лініями[10].

Окремо слід згадати орнаментовані пояси, що напевно належали до представників козацької верхівки. Уваги заслуговують пояси, прикрашені тисненим орнаментом у вигляді геометричних та стилізованих рослинних мотивів[11].

Зустрічаються також: “доломанъ фалендышовый”. Доломан – плечовий одяг довжиною трохи вище коліна[12].

Якщо черкеска червона, то каптан голубий чи синій; Каптан теж мав пояс, гудзики. Рукави були розрізані саме там де рука згиналася в лікті. На каптан часом одягали кирею, це  довгий одяг, аж до п’ят, зроблений або зі шкіри, або з вовни, без рукавів, схожий на плащ.

Щодо чоботів, якраз найбільше знахідок на козацькій переправі в урочищі за фосою біля с. Острова належать чоботи. Вони виготовлені зі шкіри молодих бичків. Чоботи пошиті з чотирьох фрагментів шкіри, що складають халяву, перед, задник і м’яку підошву з підковою замість каблука.

Щоб дізнатися розцінки, можна звернутися до щоденника Марковича, де він оповідає, що “у Манзенка купив хутро лисиці за 6 руб. 50 коп.; В лавках у Пуховича взяв штофцу 14 локоть по 30 коп. та шапочку оксамитову червону за 1 р 50 коп., а його дружина взяла для Пази у Манзенка ситки золотой до среброглаву за 6 руб. без 10 коп.[13].

Отож, козацький одяг складався із жупана, черкесок, вузьких штанів, а згодом і шароварів, чобіт, шапок та поясів. Одяг переважно шили із цупкої тканини, переважно лляної, або зі шкіри, це було для того щоб одяг був зручним та швидко не зношувався.

Список використаних джерел та літератури:

[1]Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У двох томах / Дмитро Яворницький. – Львів : Світ, 1990. – Т.1. – С.156.

[2] Українське повсякдення ранньомодерної доби: збірник документів. Вип. 1: Волинь XVI ст. – Київ: Фенікс, 2014.

[3]Шаменков С. Поясний одяг угардеробі населення українських земель та в костюмі козацтва кінця XVI – I половини XVII ст. //“Археологія & Фортифікація України”. Збірник матеріалів VІ Міжнародної науково-практичної конференції. Вип. 6. / [редкол.: О.О. Заремба (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський : 2016. – C. 198.

[4] Вирський Д. Початковий дискурс про козаків: творення образу українського козацтва в Речі Посполитій 1560–1570-х рр. / Д.С. Вирський // Український історичний журнал. 2018. – № 2.

[5] Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У двох томах / Дмитро Яворницький. – Львів : Світ, 1990. – Т.1. – С. 227.

[6]Там само

[7] Корж Н. Устное повествования / Николай Корж. – Одеса : Городская типография Одессы, 1842. – С.42.

[8]Зуев В. О бывших промыслах у запорожских Козаков /В. Ф. Зуев / / Месяцеслов. – 1786. – С. 6.

[9]Шаменков С. Поясний одяг угардеробі населення українських земель та в костюмі козацтва кінця XVI – I половини XVII ст. //“Археологія & Фортифікація України”. Збірник матеріалів VІ Міжнародної науково-практичної конференції. Вип. 6. / [редкол.: О.О. Заремба (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський : 2016. – С. 200.

[10]Свєшніков І. Битва під Берестечком /  [ред. M. П. Паpцeй]. – Львів : Слово, 1992. – С.175.

[11]Там само 176.

[12]Шаменков С. Поясний одяг угардеробі населення українських земель та в костюмі козацтва кінця XVI – I половини XVII ст. //“Археологія & Фортифікація України”. Збірник матеріалів VІ Міжнародної науково-практичної конференції. Вип. 6. / [редкол.: О.О. Заремба (відп. ред.) та ін.]. – Кам’янець-Подільський : 2016. – C.198.

[13]Маркович Я. Дневные записки малороссійкаго подскарбія генеральнаго Якова Марковича. В 2 ч. Ч. 1-2. / Яків Маркович.  – Москва : Тип. В. Готье, 1859.– С. 5, 99.