У колекціях поряд з різноманітною клинковою зброєю представлені й небойові мечі, які традиційно називають “мечами правосуддя”. У середні віки обезголовлення, як правило, здійснювалося сокирою. Меч застосовували під час страт знатних дворян і аристократів, оскільки ця зброя вважалася “благородною”, “лицарською”, на відміну від грубої “селянської” сокири. Крім цього, були й практичні причини. Меч мав іншу геометрію клинка, ніж сокира, зріз був чистішим,засуджений відчував менше мук.[1]

З початку XV ст. у континентальній Європі, особливо в Німеччині, були більш поширені мечі правосуддя, у той час як Англія, як і раніше віддавала перевагу екзекуції за допомогою сокири. Ефес такого меча зазвичай був традиційної хрестоподібної форми з великим навершям-противагою. Ці знаряддя правосуддя відрізнялися досконалістю конструкції, для виготовлення їх клинків використовувалася високоякісна сталь. Ріжучі кромки були надзвичайно гостро відточеними, а в обов’язки катів входило підтримувати їх гостроту, щоб голову жертви можна було відсікти одним потужним ударом. Клинки були дуже широкими, з затупленими кінцями, оскільки ці мечі призначалися для рубаючого, а не для колючих ударів.[2]

Характерно, що такі мечі були дворучними, а на клинку зазвичай гравіювався герб міста або государя, а також малюнки, що символізували призначення меча (зображення страти, афоризми, душеспасительні написи).[3]

З XVIст. починають розрізняти мечі правосуддя(англ. the sword of justice; нім. Richtschwert) та катівські мечі (англ. executioner’s sword / the sword of the executioner).

Особливістю було й те, що кат не згадується в середньовічних джерелах аж до XIII ст., оскільки такої професійної посади тоді ще не існувало.Тоді смертна кара і багато інших тілесні покараннязамінялися сплатою певної суми грошей. Але навіть якщо суд засуджував обвинуваченого до смерті, вирок виконував не кат. У старому німецькому праві смертну кару спочатку вершили спільно все ті, хто судив злочинця, або виконання вироку доручалося наймолодшому засідателю, або позивачеві, або спільникові засудженого.[4]Саме тому, довгий час ця посада не запроваджувалась, а в Англії її не було навіть у XVI ст., там віддавали перевагу виконанню смертних вироків за допомогою сокири, а для страти своєї другої дружини Анни Болейн, король Генріх VIII у 1536 р. наказав, щоб прислали відповідну особу, котра здатна одним ударом обезголовити Анну. Цією особою став кат з Сен-Омера під Кале.[5]

Форма мечів для екзекуцій залишалася незмінною до XVIII ст., коли вони вийшли з ужитку. Майже всі катівські мечі відрізняються широким двосічним лезом, інодіз долом та ребром жорсткості. Відмінності мечів спостерігаються в деталях декору і в довжині. Клинок на вістрі був заокругленим, але частіше за все тупим, оскільки цей меч не використовувалася для нанесення колючих ударів.Крім цього, меч мав бути добре збалансованим.[6]

За іншими даними біля заокругленого вістря інколи робився отвір для того, щоб вішати меч на стіну. За повідомленнями деяких фахівців, кати вкладали в цей отвір свинцеву кулю і збільшували тим самим силу і тяжкість удару. Ці відомості відносяться, правда, тільки до XVIII ст. Більш ранні автори повідомляють про мечі у якихмістилась порожнина, що до половини була заповнена ртуттю. При ударі ртуть з силою переміщалась до вістря і значно підвищувала його міць та силу удару, щоправда В. Бехайм, котрий подає цю інформацію, водночас зазначає, що такі мечі при дослідженнях йому жодного разу не траплялись.[7]

Отже, катівські мечі це особливий вид холодної зброї, що поступово набував популярності з ХІІІ ст., мали свої особливості у конструкції та залишався у вжитку аж до XVIII ст.

Список використаних джерел та літератури:

[1] Ефимов С.В., “Клинки возмездия (Мечи правосудия и мечи палачей XVI–XVIIвв.)”, Война и оружие: новые исследования и материалы. Труды Шестой Международной научно-практической конференции 13–15 мая 2015 года. (Санкт-Петербург: 2015). Ч. II, 131-174.

[2]Харви Уизерс, Мечи и сабли. Иллюстрированная энциклопедия. (Москва: Эксмо, 2012), 41.

[3]Борис Мельник, “Меч”, ЛІМ “Наукові записки”, № 1, (1993): 104.

[4] ЛевинсонК.А., “Палач в средневековом германском городе: Чиновник. Ремесленник. Знахарь”,Город в средневековой цивилизации Западной Европы. Т. 3. Человек внутри городских стен. Формы общественных связей, (Москва: Наука, 1999),  223-231.

[5]Томас Лайбе,  Меч. Большая иллюстрированная энциклопедия. (Москва: Омега, 2011),  92.

[6]Ефимов С.В., “Клинки возмездия (Мечи правосудия и мечи палачей XVI–XVIIвв.)”, Война и оружие: новые исследования и материалы. Труды Шестой Международной научно-практической конференции 13–15 мая 2015 года. (Санкт-Петербург: 2015). Ч. II, 131-174.

[7] В. Бехайм, Энциклопедия оружия (Руководство по оружиеведению. Оружейное дело в его историческом развитии от начала средних веков до конца XVIII в.), (Санкт-Петербург: АО “Санкт-Петербург оркестр”, 1995). http://annales.info/evrope/behaym/behaym08.htm