Коли мова йде про літераторів епохи Юстиніана Великого, одразу згадується одна-єдина людина. І справді, Прокопій Кесарійський не тільки запам’ятався сучасникам літературним талантом та їдким язиком, а й супроводженням ромейського воїнства в Африці, Італії та Сирії протягом декількох років.

Так чи інакше, буде малодушним казати, що крім Прокопія, на той час ромеї не мали жодного письменника чи поета. Один з таких народився у Африці та краще тямив у місцевих справах за Прокопія, який у свою чергу, був вихідцем з Палестини. При цьому, він мав і достатній поетичний талант, аби описати події кінцевого етапу війни з маврами. Цього поета звали Флавій Кресконій Коріпп Африкан Граматик, або просто Коріпп. Цей чоловік, народжений римлянином, писав суто на латині, що було незвичним вже тоді, хоча Візантія не перейшла на грецьку мову до кінця. За великого бажання його можна додати і в солідний список “останніх римлян”, до якого входили імператори (той же Юстиніан), воєначальники (тут, звісно ж, спаде на думку Флавій Аецій, і аби двічі не вставати, Велізарій та Нарсес), а також духовники (Гільда в Британії або ж Дезидерій в Галії). Список людей, які жили, боролись, правили і помирали в час розладу, коли класична Імперія ставала історією, а Візантія все ще не сформувалась у тому вигляді, в якому її знаємо.

Однак повернемось до Коріппа. Про його біографію відомо значно менше, ніж хотілось би. Прізвисько “Африкан” та його глибокі пізнання про регіон вказують на його походження. Більше того, у VII ст. в Африці проживав єпископ на ім’я Кресконій Африкан, який міг бути нащадком нашого героя. Можливо, Коріпп був провінційним викладачем на малій батьківщині, за що і отримав приставку “Граматик”. Коріпп, як і Прокопій, знаходився певний час у стані римських військ, що бились у Африці з вандалами та маврами. Саме тут він написав свій головний твір під назвою “Іоаніда, або про Лівійську війну”, в якому мова йде про фінальний етап мавританської кампанії.
Героями цього твору є особи, які фігурували та фігуруватимуть у циклі, присвяченому візантійській Африці – дезертир Стоца та ромейський полководець Іоан Трогліта. Крім того, Коріпп у поемі наводить немало аспектів життя в Юстиніановій Африці, навіть якщо це життя селян чи робітників, які очищували канали. Не забуває автор і про тварин. Немалу роль займає і духовна складова – Коріпп був щирим та непідкупним християнином, що відчувається на сторінках поеми.

Сучасні дослідники простежили у всіх роботах Коріппа наслідування Вергілію, одному з найбільш уславлених римських поетів, який жив на межі загибелі Республіки та народження Імперії. З іншого боку, Коріппу випала сумнівна честь бути одним з останніх римських поетів, які в силу освіченості настільки добре штудіювали античну поезію, що наслідували її підсвідомо.

Чи мав епос успіх в тодішньої аудиторії? Швидше за все, Коріпп представляв “Іоаніду…” правлячим колам Африки, аби отримати визнання та вибратись із життя скромного педагога в збіднілій Африці. Однак після цього в його життєписі настає пробіл аж на 17 років, і письменник виходить з темряви повторно лиш в 565 р., зі смертю Юстиніана Великого, коли трон зайняв його племінник Юстин ІІ (565-578). На цей час, очевидно назбиравши коштів та зв’язків після успіху “Іоаніди…”, Коріпп зумів перебратись в Константинополь та почав кар’єру службовця у фінансовому відомстві під управлінням квестора Анастасія.

В столиці Коріпп займався тим, що скаржився на свій похилий вік, втрату якихось грошей чи то у Фракії, чи то в Африці, а також писав хвалебну оду новому імператору під назвою “Похвала Юстину Молодшому” (In laudem Justini minoris). Даний панегірик вважається останнім суто римським епосом, таким собі поклоном на прощання від класичної римської літератури. Особливо іронічним та сумним видається той факт, що передмову до “Похвали…” було укладено до 568 р., коли лангобарди ще не почали марш по візантійській Італії, а Юстин ІІ був все ще повний енергії та молодий. Нічого не вказувало на те, що з часом імператор через хворобу перетвориться в істоту, полишену розуму. Щодо самої “Похвали…”, то її нерідко критикували за слабкі літературні достоїнства на фоні “Іоаніди…”, й за те, що автор в поетичній формі оспівував весь придворний церемоніал Константинополя
Після опублікування “Похвали…” Коріпп зникає з історичної арени. По всій видимості, він помер раніше Юстина ІІ. Коріпп не був блискучим поетом та оцінювався за життя в кращому випадку не вище середнього. Його життя було доволі тяжким та не сповнене радощами. Однак його твори і навіть тиха й забута смерть ознаменували кінець цілої епохи – епохи класичної античної літератури.

Список використаних джерел та літератури:

1. Болгов К., “Поэтические особенности “Иоанниды” Кориппа”. Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: История. Политология (Белгород, 2013, №1 (144), Выпуск 25): 89-84.
2. Болгов К., Болгов Н., “Византийская Африка: исторический фон “Иоанниды” Кориппа”. Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: История. Политология (Белгород, 2013, №15 (158), Выпуск 27): 101-111.
3. Болгов К., “К вопросу о латинской культуре ранней Византии”. Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: История. Политология (Белгород, 2011, №1 (96), Выпуск 17): 17-23.
4. Флавий Кресконий Корипп Африкан Грамматик. Иоаннида (Отв. ред.-сост. Н. Болгов. Белгород: НИУ «БелГУ», 2017): 190.