У 1511 р. друкар з Нюрнбергу Ієронім Гьольтцель випустив видання «Апокаліпсису» з ілюстраціями знаменитого Альбрехта Дюрера. Це було вже друге видання цієї серії гравюр; перше (1498) на той час набуло величезної популярності, так що друкар постарався не осоримитись цього разу. Плід спільної роботи двох професіоналів своєї справи вразив сучасників. Гьольтцель забезпечив красивий, чіткий та рівний друк на вищому рівні, ну а Дюрер – він і є Дюрер.
Нагадаємо, що надворі був 1511 р., до відносно масового друкарства залишалося ще як мінімум півстоліття, а книги були поки що дуже дорогими. Якщо з гравюрами – то занадто дорогими. Слідуючи тодішнім маркетинговим традиціям, покупець набував не готову книгу, а стопку аркушів. За додаткову плату її могли переплести і розфарбувати. Причому вартість палітурки в деяких випадках досягала вартості самого видання, і ще понад половини ціни книги могло коштувати розфарбовування.
В таких умовах, покупецю доводилося самому плести в палітурну майстерню, потім до художника… Але для багатих, статусних і дуже зайнятих клієнтів – а тільки такі в 1511 р. могли дозволити собі книгу, в якій аж 15 (!) кольорових ілюстрацій – друкар міг взяти всі ці клопоти на себе. У нього раптово виникали знайомі художники й палітурники, з якими він постійно співпрацював.
Уявімо собі: Гьольтцель доставляє розкішно переплетену і елегантно кольоровану книгу серйозній людині, що сплатила за неї чималу суму. Можливо, ця людина навіть збирається подарувати комусь цю книгу. Не те щоб друкарі тоді користувалися рекламними слоганами на кшталт «Подаруй “Апокаліпсис” дорогим і важливим для тебе людям!», Але книга подібної похмурої тематики цілком могла стати подарунковій – вся справа в красі та цінності.
Отже, гордий власник прекрасного дорогого видання, повільно перегортаючи сторінки, милується чудовими гравюрами Дюрера, і тут… Більшості наших сучасників це взагалі не кинеться в очі. Але люди, незліченну кількість разів у своєму житті прослухали Одкровення Іоанна – в церкві, вдома, на уроках закону Божого – і давно вивчили його напам’ять, негайно помітять невідповідність. Як відомо, всього вершників Апокаліпсису чотири: Чума на білому коні і з луком, Війна на червоному коні і з мечем, Голод на вороному коні із вагами й Смерть на блідому (сірому) коні з косою (або зі списом).
Відверто кажучи, не знаємо, як художник, який теж напевно багато раз чув текст Одкровення, міг так помилитись. Був п’яний, хворий, не спав пару ночей? Він переплутав місцями білого і вороного коней. Чотири вершники в ті часи – популярні персонажі масової культури. Це як переплутати кольори Бетмена і Спайдермена. Як помаранчевий Халк. Як рожевий Дарт Вейдер. Як слоган Опозиційної платформи “За життя”, не закиданий кульками з фарбою.
Цей екземпляр зберігся в Дрезденській бібліотеці. Легко уявити, як висловлювались про Гьольтцеля всі, кому книга встигла потрапити в руки за п’ятсот з гаком років. На горіхи дісталось i Дюреру: не всі сьогодні знають, що ті, хто створював гравюри, і ті, хто розфарбовував надруковані з них ілюстрації – це різні люди.
Тому, радимо Вам висипатись та не вживати зайвого, аби не бути, як цей художник. Ну й переглядати роботи співробітників перед відправкою замовнику. А книгу можна переглянути тут:
Львівський історичний клуб 