Битва при Монс-ан-Певелі відбулась 18 серпня 1304 р., між французькими військами, очолюваними королем Філіпом IV, і фламандськими повстанцями на чолі з Філіпом де Дамп’єром які не хотіли погоджуватися з приєднанням Фландрії до Франції.

Французький король мав намір змити ганьбу поразки в Битві золотих шпор 1302 р., після якої фламандці зайняли міста Лілль і Дуе. 10 серпня 1304 р. французи виграли битву при Зерікзеє, де був узятий в полон граф Фландрії Гі де Дампьер. Його син Філіп, зібравши фламандські сили, після сутичок у Гравлін і Дуе відійшов до Монс-ан-Певелю.

Битва між двома арміями, в кожній з яких було близько 15 000 чоловік, почалася о 9 ранку. Фламандці, використовуючи вози в якості засобів захисту, вишикувалися трьома паралельними лініями довжиною 800 метрів кожна, а в тилу спорудили барикаду. Французи пішли в атаку, але зупинилися, і під прикриттям лицарів арбалетники почали обстріл фламандських ліній. Ополченці міст Іпр та Гент не витримали обстрілу і подалися назад. Французи обстріляли фламандців з метальних машин, але Іпрські ополченці зробили вилазку і зруйнували їх. Французька атака провалилася.

Тим часом французи почали грабувати фламандські склади, що знаходились на вершині пагорба. День був жаркий, і фламандці, змушені сидіти в укріпленій позиції, страждали від спраги. Результат битви залишався невизначеним. З ініціативи фламандської сторони між 17:00 і 18:30 почалися переговори, і бій був припинений.

Під час переговорів французький учасник був убитий, і фламандці почали фронтальну атаку. Через сутінки в атаку перейшло лише праве крило фламандців (загони з Брюгге і Лілля); Жан I Намюрський повів ополченців з Генту та Іпру в Лілль, вважаючи, що його люди дуже втомилися в денних сутичках. Французи, вважаючи, що битва вже скінчилася, були захоплені зненацька. Фламандцям вдалося прорватись до королівського намету. В цьому бою загинув один з фламандських лідерів – Віллем ван Юліх. Французи спробували зробити контратаку при місячному світлі, але вона вийшла невдалою, і фламандці змогли відступити.

Обидві сторони вважали себе переможцями, проте поле бою залишилось за французською стороною. Після битви почалися довгі переговори, підсумком яких стало укладення миру в Атіссі що підтвердив існування Фландрії як окремого графства.