Подія, що відбулась 16 серпня 1513 р. при Гінгейті, не мала суттєвих наслідків, зате в Англії отримала пишне найменування Битви Шпор – в знак того, що французи втратили в ході втечі свої шпори.

Коли Генріх VIII приплив в Кале, де до нього приєднався імператор Німеччини Максиміліан I, що прикинувся його солдатом і брав від нього платню: подібна нісенітниця подобалася марнославству самовдоволеного задираки.

Король вмів, звичайно, перемагати в турнірах, якщо противники йому піддавалися, і тому вирішив, що справжній бій – це коли розкидають намети з яскравого шовку, які валить на землю безсоромний вітер, і вивішують строкаті прапори і шитий золотом штандарт.Однак удача була на його стороні, хоч він цього і не заслуговував: витративши багато часу на розстановку табору, розвішування прапорів, та інші маскаради, він зійшовся з французами в місці під назвою Гінгейт, і ті, охоплені неймовірною панікою, кинулисяь навтьоки з такою стрімкістю, що бій з тих пір називають в Англії «Битвою шпор».

Але Генріх не скористався своєю перемогою і, вирішивши, що з нього вже вистачить справжньої війни, повернувся додому. Хіба вам не подобається такий виклад історії? А поки нещасні французи пришпорюють своїх коней, додамо лише, що 35-тисячна армія союзників тримала в облозі місто Теруанн.

Англійці билися на півночі Франції начебто з прагнень допомогти Папі Римському, коли ж в самій Англії в цей час проти Генріха пішов його шурин король Шотландії Яків IV; тодішнього ж короля Франції Людовіка XII більше турбувало, що його королева була при смерті.

Тому всім було не до війни: Людовік в знак примирення посватав у Генріха його 16-річну сестру Марію Тюдор, яку відправили до Франції в супроводі однієї Анни Болейн, якій не було тоді ій 10 років.

Хоч ситуація і усугубилась тим, що монарх Франції помер через десять днів по весіллі, Анна, яка повернеться назад, скоро стане дружиною Генріха. Прямим наслідком цього шлюбу буде розрив короля Англії з Римом. Ось так союзники на початку цієї війни опинилися в результаті непримиренними ворогами.

Взято та перекладено з “Історії Англії для юних” Ч. Діккенса (видання “Независимой Газеты”, 2001 р.)