У міфології лицарства, явища малопридатного для романтизації, є кілька фігур, чиї посмертні подвиги вважались еталоном поведінки і моралі.

“Пісня про Роланда”, складена через пару сотень років після загибелі героя, судячи з усього, вже в базовому варіанті мала немалі розміри, а до XII ст. вона складалась із 4000 віршів. Цей твір вважався “найдостойнішим, найкрасивішим та рятуючим душу” – недарма нормани слухали саме цей твір перед Битвою при Гастінгсі.

Сам Роланд (в архаїчному варіанті Хруодланд) особа радше легендарна. Про його існування, крім міфологічних джерел, повідомляється тільки в одній хроніці IX ст., в якій згадується про Битву в Ронсевальській ущелині й загибель у ній низки осіб, вище статусом і титулами за нашого героя.

Але є міф, який з успіхом замінює все вищеперелічене. “Пісня про Роланда” вельми історична, і цю історичність не треба розглядати як наповнення фактологією. В даному випадку мова йде про зародження ідеології – Хрестових походів, Реконкісти, національної самосвідомості в Західній Європі.