Мateria prima: деревина у середньовічній символіці
Мateria prima: wood in medieval symbolism
Автор – Іванна Федорос, студентка історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка
Для середньовічної культури деревина – це перш за все живий матеріал. У цьому сенсі вона часто протиставляється двом мертвим матеріалами – каменю і металу, і в більшості ціннісних ієрархій символіки матеріалів стоїть вище як першого, так і другого. Звичайно, вона не така міцна, але зате чистіша, більш благородна і, головне, більш близька людині.
Дерево і справді не схоже ні на один інший матеріал: воно живе і вмирає; воно схильне до хвороб і має недоліки; воно надзвичайно індивідуалізоване.
Існує безліч середньовічних метафор, які зіставляють плоть дерева з плоттю людини, а деякі автори підкреслюють антропоморфний характер не тільки дерева, а й деревини, матерії,
яка, подібно до людини, має вени, оживає, насичуючись соками, містить велику кількість води, сильно залежить від клімату, місцевості і навколишнього середовища, підкоряється ритму доби і зміну пір року. Дерево стоїть вище каменю, який теж часто асоціюється з сакральним, але є млявою матерією, грубою і незмінною (з цієї ж причини він, втім, нерідко асоціюється з вічністю).
Вражаючий факт: більшість забобонів про статуї, які розмовляють, пересуваються, кровоточать, плачуть, пов’язані саме з дерев’яними статуями, а не з кам’яними. Перехід від дерева до каменю міг висловлювати політичні амбіції, відображати економічний інтерес або технологічні досягнення, але також міг бути знаком символічного приниження. Про це ми, наприклад, дізнаємося з цікавих легенд, що розповідають про те, як ту чи іншу дерев’яну статую покарали і переробили в кам’яну за те, що вона не виконувала своїх обов’язків – культових або захисних, – виконання яких від неї по праву очікували. Перехід від дерева до каменю розуміється в цьому випадку як покарання, майже як смертний вирок.
Опозиція дерево/метал уже більш різка. У ній стикаються чистий матеріал, освячений ідеальним образом Святого хреста, і матеріал зловісний, порочний, майже диявольський. У середньовічному сприйнятті метал – дорогоцінний чи ні – завжди в тій чи іншій мірі інфернальний: він був здобутий в надрах землі, а потім оброблений вогнем (який є найлютішим ворогом дерева). Метал породжений темрявою і підземним світом, це продукт якоїсь перетворювальної операції, яка в якомусь сенсі схожа до чаклунства.Тому в ціннісній шкалі ремесел коваль і тесля протиставлені один одному. Коваль, зрозуміло, – людина в соціальному плані досить затребувана і впливова, але він ще і чаклун, який має справу з залізом і вогнем. Тесляр, навпаки, ремісник скромний, але шановний: адже він працює з благородним і чистим матеріалом*.
На практиці опозиція дерева і металу часто виражається у поєднанні цих двох протилежних матеріалів: адже дереву приписується здатність пом’якшувати шкідливий метал, особливо залізо. Вважається, що як частина деяких предметів, знарядь або інструментів, зроблених з дерева і металу (сокири, лопати, плуга), залізо концентрує в собі силу і продуктивність і при цьому частково позбавляється зловісних властивостей, завдяки рукояті або інший дерев’яної деталі. Дерево нібито приборкує метал і легітимізує його використання. Інша важлива для середньовічної культури опозиція – це опозиція рослинного і тваринного.
Як і в давніх культурах (зокрема, біблійній), а також в мусульманській традиції, світ рослинний в цілому асоціюється з ідеєю чистоти, а світ тваринний – з ідеєю нечистоти. Подібно до дерев, листям або кольорами, деревина – чиста, тоді як тварина – а разом з ним і все те, що воно дає людині – чистим не є. Дерево – живе, чисте, благородне – викликає повагу і прихильність до себе, є об’єктом всіляких транзакцій і робочим матеріалом для ремісників, воно присутнє всюди, за будь-яких обставин, як незначних, так і найурочистіших, – і в цьому сенсі є настільки цінною сировиною , що і в повсякденному житті, і в світі уявного постає як матерія par excellence, materia prima **, яка до XIV ст. часто йде на початку списку при перерахуванні матеріалів, які використовуються або обробляються людиною.
Ми насилу можемо собі уявити, яке місце займало дерево в матеріальній культурі і повсякденному житті людей Середньовіччя, бо дерев’яні предмети і пам’ятники дійшли до нас в обмеженій кількості. Проте до XIV ст. дерево відігравало надзвичайно важливу роль, особливо в Північній і Північно-Західній Європі. Деревина була тут одним з найголовніших багатств, будучи одночасно і поширеним експортним товаром – вивозяться головним чином в ісламські країни, де ліс завжди був у великому дефіциті – і продуктом широкого вжитку. У всіх країнах селяни запекло захищали свої права на користування общинними лісами і заготівлю деревини.
До кінця XIII ст. з’являються перші ознаки змін. З початку другого тисячоліття розкорчування, технологічний прогрес, велика торгівля заподіяли європейським лісам великої шкоди. За три століття Захід витратив значну частину своїх лісових ресурсів і за періодом достатку пішов період відносного дефіциту (цю загальну тенденцію слід, звичайно, деталізувати по різних країнах і в часі).
Вражає те, що в кінці Середньовіччя цей економічний спад – а в деяких відносинах також і технологічний – супроводжується, по всій видимості, відносним зниженням символічного значення: дерево відтепер не є єдиною «матерією par excellence», все більш і більш сильну конкуренцію йому починає складати текстиль.
З XII по XV ст. текстильна промисловість стає справжнім рушієм розвитку західноєвропейської економіки. Крім того, в соціальних практиках тканини і одяг грають все більш значиму роль – не тільки як предмети обміну і торгівлі, але і як носії знаків, а саме знаків ідентичності. Одяг говорить, ким людина є, яке місце або становище займає, до якої сімейної, професійної або інституційної групі належить.
ПРИМІТКИ
* Не випадково традиція здавна зробила Ісуса сином теслі, хоча канонічні тексти не говорять нічого конкретного про заняття Йосипа.
** Перша (головна) матерія (лат.).
Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до –
e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com
Редактор – Ірина Гіщинська
А також, у Facebook – Львівський медієвістичний клуб
Львівський історичний клуб 