Чому в середньовічній геральдиці леопард є особливим різновидом лева?
Why in the medieval heraldry the leopard is a special kind of lion?
Автор – Іванна Федорос, студентка ІІІ курсу історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка
З того моменту, як лев набуває вираженого христологічного значення і покращує свої позиції в багатьох сферах, перед письменниками і художниками постає делікатне питання: а як же бути з негативними характеристиками лева? Що робити з поганим левом, про якого твердять Книга Псалмів, святий Августин, Отці Церкви, а слідом за ними і значна частина представників церковної культури раннього Середньовіччя?
Якийсь час бестіарії, зображення, емблеми перебували в «підвішеному» стані.
Потім, на рубежі XI-XII ст. було знайдено рішення: зробити з поганого лева окрему тварину, зі своїм власним ім’ям, так, щоб не плутати його з левом христологічним, який вже практично зайняв трон царя звірів. Такою «запасною» твариною стає леопард. Не справжній леопард, а леопард уявний, який володіє багатьма якостями і зовнішніми формальними ознаками лева (проте не має гриви), але відрізняється поганою натурою.
З XII ст. він часто зустрічається у літературних текстах і геральдиці, де постає як скинутий лев, напівлев і навіть противник лева. В останній ролі леопард постає родичем дракона або його союзником. Формально геральдичний леопард – це всього-на-всього лев, зображений в певній позі: голова завжди анфас, тіло в профіль, найчастіше в горизонтальному розташуванні; у той час як у лева, навпаки, голова і тіло завжди зображені в профіль. Уся різниця і весь сенс укладені саме в анфасній постановці голови: у середньовічній зооморфній іконографії зображення тварини анфас майже завжди має зневажливе значення. У леопарда голова анфас, а у лева в профіль, значить, леопард – це «поганий» лев.
Власне геральдичне походження леопарда пов’язане з еволюцією герба Плантагенетів у другій половині XII ст. Саме Річард Левине Серце першим почав з 1194-1195 рр. використовувати герб з трьома леопардами (див. рисунок зліва – ред.), який потім будуть відтворювати всі його наступники (його батько Генріх II уже, можливо, використовував щит з двома леопардами). До середини XIV ст. у всіх гербовниках тварини з тілом, зображеним у профіль, а головою – анфас, продовжують називатися леопардами, незважаючи на всі негативні конотації. Але з цього моменту герольди англійських королів починають уникати цього слова, надаючи перевагу виразу «леви крокуючі, які стережуть» (горизонтально розташовані леви з головою анфас), який остаточно закріплюється в кінці XIV ст., в епоху Річарда II.
Ця дивна термінологічна заміна мала водночас політичні та культурні підстави. У розпал Столітньої війни французькі герольди не припиняють піддавати англійського леопарда – поганого лева, звіра-бастарда, дитя левиці і самця пантери, пардуса латинських бестіаріїв (ця легенда переходить від Плінія до Соліна, а потім, через неминучого посередника Ісидора, в середньовічну культуру) – глузуванням і критиці. Уся зоологічна література, починаючи з XII ст., дійсно виявляє леопарда в досить несприятливому світлі. На гербах літературних або уявних персонажів (міфологічних істот, персоніфікованих вад), а також на гербах персонажів, які жили до виникнення геральдики (біблійних фігур, античних героїв), леопард стає головно принизливою фігурою.
У артурівських романах протиставлення щита з левом і щита з леопардом часто маркує протистояння хорошого і поганого лицарів (точно так само в епічних піснях щит з левом протиставлявся щиту з драконом). Таким чином, англійські королі визнали неможливим як і раніше зберігати в якості геральдичної емблеми тварину з настільки поганою репутацією. Не змінюючи свого вигляду, шляхом простої термінологічної заміни їхній леопард у 1350-1380 рр. остаточно перетворюється в лева. Це ми до сьогодні можемо спостерігати на гербі королеви Єлизавети ІІ.
Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак
e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com
Редактор – Ірина Гіщинська
А також, у Facebook –
Львівський історичний клуб 