Звідки на середньовічному Заході так багато левів?
Where are in the medieval West so many lions from?
Автор – Іванна Федорос, студентка ІІІ курсу історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка
Дикі леви зникли із Західної Європи дуже давно – імовірно, за кілька тисячоліть до нашої ери. Римляни регулярно привозили їх для циркових забав з Північної Африки, Малої Азії або з більш віддалених земель. В епоху Середньовіччя лев уже давно не був представником місцевої фауни. Однак, тогочасні чоловіки і жінки могли бачити левів наживо. Існувало безліч пересувних звіринців, які кочували з ярмарки на ярмарку, з ринку на ринок. Крім них існували і більші звіринці (стаціонарні, часом пересувні) – князівські і королівські.
Леви намальовані, скульптурні, вишиті або ліпні, звичайно, траплялися значно частіше. Зображення левів можна було побачити в церквах, на світських будівлях і надгробках, на мистецьких виробах і предметах матеріальної культури.
У середньовічній геральдиці лев – фігура, яка трапляється найчастіше. Він присутній більш ніж на 15% гербів. До порівняння, друга за поширенням фігура – пояс, зустрічається менш ніж в 6% випадках.
За винятком імператора і короля Франції, всі спадкові правителі на християнському Заході в той чи інший момент своєї історії поміщали на свої герби лева або леопарда (який в геральдиці є особливим різновидом лева).
Тільки германські терени ще протягом певного часу продовжували чинити опір поширенню левів: на початку XIII ст. кабан як і раніше залишався тут умовним атрибутом літературного героя. Але, наприклад, з 1230-х років в Німеччині і Скандинавії такий шанований герой, як Трістан, змінює свій традиційний щит з кабаном на щит з левом. В кінці XIII ст. в усіх куточках Західної Європи лев як гербова фігура стає обов’язковим атрибутом будь-якого літературного героя.
Суперечливий символізм біблійного лева проявляється в християнській символіці раннього Середньовіччя. Вслід за Августином,
більшість Отців Церкви бачать в ньому диявольського звіра: він неприборканий, жорстокий, тиранічний; силу свою він використовує не на благо, його паща нагадує безодню пекла; боротьба з левом – це боротьба з Сатаною.
Однак, деякі Отці і ще ряд авторів – Амвросій, Оріген, Рабан Мавр – дотримуються іншої точки зору: спираючись головним чином на Новий Завіт, вони вважають лева «владикою звірів» і, отже, бачать в ньому образ Христа. Тим самим готується ґрунт для майбутнього піднесення лева в контексті християнської традиції.
Щодо «світської» сторони, то лев у бестіаріях майже завжди поставав як гех omnium bestiarum, «цар всіх диких звірів». Царем усіх звірів взагалі він став у XIII ст., коли з’являться великі енциклопедії, складені Фомою з Кантемпре, Варфоломієм Англійським і Вінсентом з Бове. Всі троє називають лева гех animalium і присвячують йому довгі пасажі. Вони підкреслюють його силу, сміливість, щедрість і великодушність: всі ті якості, які мали б бути властиві королям. Отак, з часом, лев остаточно став царем звірів.
Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак
e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com
Редактор – Ірина Гіщинська
А також, у Facebook –
Львівський історичний клуб 