РОБЕР ДЕ КЛАРІ ТА ЙОГО “ЗАВОЮВАННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЯ”:
ВІЗАНТІЯ ОЧИМА ЛАТИНЯН ПІД ЧАС IV ХРЕСТОВОГО ПОХОДУ
ROBERT DE CLARI AND HIS “THE CONQUEST OF CONSTANTINIOLE”: BYZANTINE EMPIRE FROM THE VIEW OF THE LATININS AT THE IV CRUSADE
Автор – Ірина ВАХ, Львівський національний університет імені Івана Франка
e-mail: fairy.rosa13@gmail.com
Стаття опублікована в Збірнику матеріалів студентсько-аспірантської наукової конференції ФЕНОМЕН ЄВРОПИ: ВІД ТРАДИЦІЙНОГО ДО СУЧАСНОГО
У публікації здійснено спробу окреслити уявлення європейців- латинян про Візантійську імперію та її жителів в контексті “зіткнення світів” під час IV хрестового походу (1202–1204) шляхом аналізу хроніки пікардійського лицаря Робера де Кларі “Про тих, хто завоював Константинополь”. Візантійська імперія, яку автор іменує Грецією, уособлена її величною столицею – Константинополем, – була для простих латинян справжнім “відкриттям світу” зі своїми духовними та матеріальними багатствами, розкошами, величчю. Показано, як автор прагне виправдати руйнування міста шляхом екскурсу в історичне минуле, особливостями самих греків, а також певними містичними образами.
Ключові слова: IV хрестовий похід, Робер де Кларі, падіння Константинополя, латиняни.
In the publication it has made an attempt to show an latineuropenians ¼ impressions of Byzantine Empire and its habitants as a “clash of worlds” during the Fourth Crusade (1202-1204) by analysing the chronicle “The Conquest of Constantinople” by Robert de Clari, the knight from Picardy. Byzantine Empire, named in chronicle “Greece” and represented by its great capital – the Constantinople, was a real “discovery of the world” for ordinary crusaders with its spiritual and material wealth, magnificence, beauty. It is shown as the author tried to justify the destroying of the city by excursion to the historical past of Byzantium, characteristics of the Greeks and even some mystical images.
Key words: The Fourth Crusade, Robert de Clari, the fall of Constantinople, latins.
Дослідження відносин середньовічного християнського Заходу та Візантії дає можливість зрозуміти особливості розвитку, культурну і політичну ідентичність двох відмінних християнських цивілізацій. Аналіз світоглядного аспекту цих взаємовідносин та погляд на них як на явище “зіткнення світів” становить значний науковий інтерес. Кульмінаційною подією візантійсько-латинських взаємин став IV Хрестовий похід (1202–1204), одним з найважливіших джерел для вивчення якого є хроніка пікардійського лицаря Робера де Кларі “Про тих, хто завоював Константинополь”.
Зосередимося на основних моментах хроніки, які окреслюють поставлене питання.
По-перше, назва імперії та етнонім її жителів. Робер де Кларі іменує імперію “Грецією”, а щодо її мешканців застосовує етнонім “греки” [1, с. 16].
По-друге, хроніці притаманний певний екскурс в історію Візантійської імперії. Зокрема, автор позитивно відгукується про імператора Мануїла І Комніна (1143–1180), який “дуже любив французів і мав до них велику довіру” [1, с. 17]. Малоосвічений де Кларі щодо цього аспекту звертався до сумнівних джерел інформації – легенд, повір’їв.
Візантійський екскурс значною мірою був націлений на те, щоб виправдати вторгнення хрестоносців на землі ромеїв [1, с. 108].
По-третє, показовим в тексті лицаря є зображення взяття Константинополя та описи самого міста. Він приковує погляд переважно до зовнішніх деталей побаченого в столиці, зауважує головним чином її блиск, сяйво, матеріальні цінності, – мармур і порфір колон, дорогоцінне каміння (яке прикрашало ікони), золото вівтаря у храмі св. Софії та безлічінших багатств. Поглядом грабіжника Робер оцінює кожну річ [2, с. 7].
По-четверте, автор хроніки не бажав описувати поведінку хрестоносців у Константинополі, поводження з його жителями. Дослідники роблять висновок, що “варвари” нічого не розуміли в мистецтві, а вміли цінувати лише метал. Мармур, дерево, кістка, з яких були витворені архітектурні та скульптурні пам’ятки, піддавалися повному знищенню, а для того, щоб зручніше було визначити сукупний прибуток, хрестоносці перетворили в злитки масу розкрадених ними художніх виробів з металу [3, с. 55].
Оскільки епоха, в якій жив Робер де Кларі, наскрізь просякнута екзальтованою релігійністю, в хроніці присутні описи подій та явищ, повјязаних з християнськими святинями. Зокрема, це зображення різноманітних християнських реліквій, найчастіше фальсифікатів: полотна, в яке був загорнутий Ісус Христос, шматків хреста та цвяхів, знаменитого спису, яким Христові проштрикнули бік. Він також описує пророчі письмена на статуях міста та храмові колони, на яких були записані всі ті завоювання, що трапилися або мали трапитися в Константинополі.
В очах де Кларі це мов би “легалізує” дії хрестоносців, створює враження про те, що латинське завоювання столиці було неминучою і богоугодною справою.
Візантійців хроніст описує як “зрадників і вбивць, яким невідома вірність, адже вони вбили свого законного сеньйора [мова йде про скинутого імператора Ісаака ІІ Ангела] і є гіршими від євреїв та ворогами Господа” [1, с. 98]. Нищівний тон оцінки, вочевидь, пояснюється прицілом на виправдання злочинних дій хрестоносців в Константинополі. Адже події 1204 р. були “завершенням” тих заздрощів та злоби, які накопичувались щодо візантійців у європейців протягом століть. Навіть для тих людей Заходу, що не споглядали чудес Візантії, вона була джерелом міфічних багатств, адже прямо звідти чи через її посередництво надходили найцінніші товари: розкішний шовк, золоті монети тощо. Штурм хрестоносцями Константинополя 13 квітня 1204 р., грабіж і жорстока різанина чоловіків, жінок і дітей став моментом, коли латиняни нарешті вгамували заздрість і ненависть до візантійців [4, с. 134].
ПРИМІТКИ
1. Де Клари, Робер. Завоевание Константинополя. Перевод, статья и комментарии Михаила Заборова. Москва: Наука, 1986.
2. Заборов, Михаил. История крестовых походов в документах и материалах. Москва: Высшая школа, 1977.
3. Заборов, Михаил. Крестоносцы на Востоке. Москва: Наука, 1980.
4. Ле Гофф, Жак. Цивилизация средневекового Запада. Москва: Прогресс-Академия, 1992
Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак
e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com
Редактор – Ірина Гіщинська
А також, у Facebook –
Львівський історичний клуб 