Вільям Гласдейл – зброєносець який образив Жанну д’Арк
William Glassdale – esquire who offended Jeanne d’Arc
Автор – Дмитро Копилов, магістрант першого року навчання історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка
Присвячується всім французам і англійцям,
які загинули під час штурму Турелі 7 травня 1429 року.
У статті розглянуто маловідомі сторінки біографії королівського есквайра Вільяма Гласдейла, на основі французьких і англійських джерел. Досліджено його участь в Ланкастерському періоді (1415–1453), Столітній війні (1337–1453 рр.) і облозі Орлеана (1428–1429). Зокрема його ставлення до Жанни д’Арк.
Ключові слова: Есквайр, Турель, Облога, Орлеан.
Вільям Гласдейл, доволі маловідома особа, увійшов в історію лише завдяки насмішкам і злим словам на адресу Жанни д’Арк (1412–1431).
Біографічні дані Гласдейла які дійшли до нас, доволі малочисельні, зі збережених джерел в першу чергу варто відмітити «Щоденник облоги Орлеана» анонімного автора, який дає змогу реконструювати участь Гласдейла в облозі Орлеана і його відношення до Жанни д’Арк, юридичні документи військового характеру, які конкретно вказують його соціальний і військовий стан та «Хроніка Діви» і «Щоденник паризького міщанина».
Ім’я Вільяма Гласдейла у французьких джерелах трансформовано відповідно на французький манер – Гільом Класідас, Гласдал, Гласідас. Дата його народження, як і місце не відомі, але відома дата його загибелі, це 7 травня 1429 р. З огляду на те, що у військових документах того часу його ім’я фігурує як «…Glasdal, escuier», стає зрозумілим, що Гласдейл був есквайром,(зброєносцем) відповідно, відштовхуючись від дати його загибелі, можна припустити, що йому в 1429 р. було близько 19-20 років, себто Гласдейл народився приблизно в 1409–1410 рр. Але в Ланкастерський період Столітньої війни, есквайрами могли бути особи знатного походження з 14 до 21 року, після чого проходили обряд посвяти в лицарі.
Зброєносці брали участь у війнах, але не мали права брати участі в битві, лише обслуговувати свого сеньйора. Цей факт вказує, що Гласдейл був королівським есквайром (оскільки командував військами і брав активну участь в битвах), які залишали цей титул на все життя.
Не відомо в якому році розпочинається військова кар’єра Гласдейла, також не відомо, коли він опинився у Франції. Логічним буде припущення, що це було в 1415 р. коли король Англії Генрі V Ланкастер (1387–1422) відновив війну з Французьким королівством. Для цього Гласдейл заключив військовий контракт з королем, (цей документ не зберігся, але без сумнівів існував). Точно відповісти на питання чи брав участь Гласдейл в битві при Азенкурі важко.
Після битви при Кравані 31 липня 1423 р. в якій французи з шотландцями зазнали нищівної поразки, англійці проснулися на південь Франції, один з командуючих англійською армією Вільям де ла Поль герцог Саффолк (1396–1450) відправив захопити стратегічно важливе місто Ла-Рош (сучасне місто Ла-Рош-Позе) Вільяма Гласдейла, та виділив йому певну кількість бійців. За даними джерел, зазначене місто він «привів до покори Королю Англії і Франції Генріху»[1]. За заслуги у війні, Гласдейл отримав в 1424 р. звання бальї[2] північного французького міста Алансон.
В 1428 р. англійці намагаються завершити справу розпочату покійним королем Генрі V з завоювання всієї Франції. Для цього на довгій військовій нараді у Парижі, яка проходила в жарких суперечках, вирішено розпочати Луарську або Орлеанську кампанію, і наступати на Орлеан, щоб захопити Долину Луари. Головнокомандуючим призначили видатного і досвідченого англійця Томаса Монтегю графа Солсбері (1388–1428). Судячи з «Щоденника облоги Орлеана» Гласдейл прибув під мури Орлеана разом з Солсбері 12 жовтня 1428 р.
Гласдейл приймав участь в штурмах Орлеана і фортеці Турель, яка розташовувалася на орлеанському мості через Луару, і блокувала підхід в Орлеан з півдня. 24 жовтня 1428 р. в неділю, англійці захопили Турель, Солбсреі назначив Гласдейла капітаном оборони цієї фортифікації, відомо також, що виконувати ці функції допомагав його брат, лицар Вільям Молен (фр. Guillaume Molins ).
В листопаді 1428 р. Вільям Гласдейл продовжив термін військової служби, та підписав черговий контракт який дійшов до наших днів, в якому зазначається, що він отримав «вісімсот сорок три лівра і п’ятнадцять солей турської чеканки» – доволі велику суму на той час.
За наказом Гласдейла Турель і побудовані перед нею фортифікаційні форти, було сильно укріплено, і встановлено гармати різного калібру, з яких посилився обстріл Орлеана. Автор «Щоденника облоги Орлеана» в записі від 8 листопада 1428 р. містить інформацію, що загін Турелі яким командував Гласдейл налічував 500 чоловік.
У тому ж джерелі повідомляється, що під час першого офіційного перемир’я між командирами орлеанського гарнізону і командирами англійської обложної армії, в п’ятницю на Різдво, 25 грудня 1428 р., Гласдейл попросив у Жана де Дюнуа, і маршала Сент-Севера «щоб ті наказали майстерним музикантам дути в труби і сурми: яке прохання було уважено; і ті грали чудові мелодії протягом досить довгого часу». Після закінчення перемир’я, бойові дії розпочались знову. Турель знаходилася під командою Гласдейла до 1429 р. до прибуття Жанни д’Арк і значних військових підкріплень які відправив на допомогу обложеному Орлеану король Карл VII (1403–1461), до появи Жанни французи навіть не робили спроб відвоювати Турель.
Коли Жанна д’Арк з підкріпленням з’явилася під мурами Орлеана, то ситуація кардинально змінилася. Незабаром Жанну з тріумфом зустрічав буквально весь Орлеан. Перед своїм приходом вона продиктувала листа із закликом до англійців скласти зброю і відступити з-під Орлеану. Вільям Глайсдейл заарештував герольдів Жанни, яких вона відправила, щоб ті передали її наміри. Невдовзі він відпустив герольдів
«наказавши їм повідомити, що спалять і засмажать її (Жанну. – Д. К.), називали її шльондрою і радили повернутися до своїх корів, чим вона була дуже засмучена…».
Майже вночі, Жанна особисто підійшла по мосту до Турелі і закликала англійців скласти зброю. За «Щоденником облоги»:
«…Гласідас і бувші з ним відповідали їй зухвало, і ображали її, називаючи коровницею, як то було і раніше, і голосно кричали, що спалять її, якщо вона потрапить до них в руки. Вона ж була цим дуже засмучена і відповіла їм, що слова їх брехливі, і слідом за тим повернулася в місто».Цими образами він довів 17 річну Жанну до сліз.
Варто наголосити, що Гласдейл як і всі англійці не сприймали Жанну всерйоз, він насміхався над нею, бо не міг собі уявити як 17 річна дівчина може вибити англійців не те що з цілої Франції, а хоча б, з Турелі.
7 травня 1429 р. розпочався фінальний штурм Турелі, який став останньою битвою в житті Гласдейла. Про події штурму дуже яскраво повідомляє «Щоденник облоги Орлеана»:
«І штурм був вельми славетним, і під час нього рівно як штурмуючі, так і захисники зробили безліч подвигів, бо гарнізон складався з великого числа англійців, які були загартованими воїнами, в надлишку забезпеченими усім необхідним для оборони. І в бою вони показали себе найкращим чином, бо не дивлячись на всі зусилля французів, які в безлічі приставляли драбини до стін, які із зовнішнього боку доходили до самого верху їх укріплень, і атакували з такою відвагою і доблестю, змагаючись в своєму наступі так, немов вважали себе безсмертними, в них же били з гармат, луків, арбалетів, вражали списами, гізармами, свинцевими молотами, або навіть голими руками, і скидали вниз зі стін, так що багато хто був убитий і поранений».
В ході обстрілу французьким канонірам вдалося підпалити Турель. Далі, в ході рукопашних боїв було зламано англійський опір у відбитих ними фортах, залишки англійців почали відступати назад до Ла-Турелі. Серед них був Вільям Глайсдейл зі своїм братом Вільямом де Моленном та іншими командирами та лицарями-баннеретами. Всі вони вибігли на дерев’яний настил мосту (одну арку мосту англійці зруйнували ще в день захоплення Ла-Турелі у французів з метою безпеки, тому над нею було надбудовано дерев’яний настил) відповідно цей «міст» не витримав ваги великої кількості лицарів, котрі були в повному військовому споряджені, і впав в воду Луари. Вільям Глайсдейл не зміг виплисти через вагу своїх обладунків. За повідомленням «Щоденника паризького міщанина»
«тіло цього капітана виловили з води і [далі] його [розрізали на чотири частини, зварили в окропі, і забрали] в Сен-Меррі, де він залишався ще 8 або 10 днів в каплиці що біля складу, вдень і вночі поруч з його тілом горіли чотири свічки або факела, а потім відправили звідки він був родом, щоб поховати …».
Подібна практика була дуже розповсюдженою в Середньовіччі, тіло загиблого воїна розрізали на декілька частин та виварювали в окропі, таким чином плоть відділялась від кісток, які в спеціальному футлярі перевозили на батьківщину загиблого, все інше хоронили на місці. «Яка подія обернулася горем для англійців, і великим збитком для доблесних французів, які позбулися великої вигоди, яку могли знайти, отримавши викуп за полонених».
За іншою версією, відступаючі до Ла-Турелі англійці разом з дерев’яним настилом впали в воду через, те що французи вверх по течії пустили підпалену баржу, яка знесла підпори дерев’яного настилу які були в воді. Ця версія виглядає більш переконливою. Так Вільям Гласдейл заплатив за свою лайку на адресу Жанни д’Арк власним життям.
Парадоксально, але сучасна історіографія згадує Гласдейла в біографічній тіні Жанни д’Арк тільки через те, що він промовляв злі слова на її адресу і більше ні чим не запам’ятався. В сучасній культурі Вільяма Гласдейла можна побачити в фільмі “Жанна д’Арк” Люка Бессона 1999 р.
Все ж, варто зауважити, що попри аморальну поведінку, Гласдейл був досвідченним військовим, про це свідчить його участь в Столітній війні і власне штурм Турелі 7 травня. Гарнізон в 500 бійців який він очолив захищався протягом цілого дня, і навіть відкинув французів з земляних укріплень перед Туреллю, і це враховуючи те, що штурмуючих французів налічувалося 3–4 тис. чоловік. Невідомо як би закінчився штурм Турелі, якщо б Гласдейлу вдалося вижити.
ПРИМІТКИ
[1] Мається на увазі малолітній син Генріха V Генріх VI
[2] Представник короля або сеньйора, який керував областю, яку називали бальяжем, де представляв адміністративну, судову та військову владу.
- Charpentier P., Cuissard C. Journal du Siège d’Orlèans, 1428–1429: augmentè de plusieurs documents, notamment des comptes de ville, 1429–1431. Orlèans, 1896. 476 p.
- Virivelle de Vallet M. Chronique de la Pucelle; ou Chronique de Cousinot, suivie de La chronique normande de P. Cochon, relatives aux règnes de Charles VI et de Charles VII, restituées a leurs auteurs et publiées pour la première fuis intégralement a partir de l’an 1403, d’après les manuscrits, Avec Notes et Developpements. Paris, 1859. 556 p.
- Tuetey A. Journal d’unbourgeois de Paris, 1405–1449. Paris, 1881. 460 p.
- Luge S. Chronique du Mont Saint-Michel (1343–1468). Paris, 1879–1883. 354 p.
- Renouard J. La chronique d’Enguerran de Monstrelet 1400–1444. Paris, 1887. 451 p.
- Басовская Н. Столетняя война: леопард против лилии. – Москва, 2007. 446 с.
- Бёрн А. Битва при Азенкуре. История Столетней войны c 1369 по 1453 год. Москва, 2004. 352 с.
- Жомини Г. Стратегия и тактика в военном искусстве. Москва, 2009. 165 с.
- Карман У. История огнестрельного оружия с древнейших времен до ХХ века. Москва, 2005. 79 с.
- Карнацевич В. Загадки истории. Средневековье. Харьков, 2009. 339 с.
- Контамин Ф. Война в средние века. Санкт-Петербург, 2015. 416 с.
- Копилов Д. Локальні сутички довкола Орлеана та їх значення для зняття облоги з міста за «Щоденником облоги Орлеана і мандрівки в Реймс» 1428–1429 рр. Львів, 2017 178 с.
Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак
e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com
Редактор – Ірина Гіщинська
А також, у Facebook –
Львівський історичний клуб 