Збруцький ідол як витвір мистецтва
Zbrutsky idol as a work of art
Автор – Марія Лаврів, студентка ІІІ курсу історичного факультету ЛНУ ім. І.Франка
Перш ніж вести мову безпосередньо про Збруцький ідол, варто з’ясувати, яке визначення має слово «ідол». У Великому тлумачному словнику української мови ми знаходимо наступні визначення цього слова. У прямому значенні ідол в язичників – це статуя, що зображує бога, бовван, божок. В переносному значенні – той, кому поклоняються, кого обожнюють, перед ким схиляються, тобто – кумир. Є ще одне переносне значення цього слова. Ідолом можуть називати нетямущу, дурну чи бездушну людину.
Найвідомішим ідолом є Збруцький. Насамперед, варто сказати про історію його дослідження. Ідол був знайдений в р. Збруч на землях с. Личківці за 18 км. від м. Гусятина (Тернопільська обл). Тоді ж місцевий любитель старожитностей Потоцький та член Краківської спілки наук Жебравський оглянули територію. Вони дійшли висновків, що ідол стояв на горі Богит, а також зробили схематичний малюнок місцевості.
В 1880 р. місце пам’ятки оглянув Кіркор, якого цікавили городище Звенигород і Бабина долина, де стояла кам’яна баба, яку ніби – то місцеві жителі розібрали для будівельного матеріалу. Досліджував кургани.
Наймасштабніші дослідження в 1984 р. проводила Прикарпатська експедиція Інституту археології РАН, що виявила та вивчила культові пам’ятки. Під керівництвом Ірини Русанової і Бориса Тимощука.
Отже, є припущення, що Збруцький ідол знаходився на городищі-святилищі (див. малюнок внизу – ред.) Богит, яке входило до складу Збруцького культового комплексу. Дане городище-святилище має доволі таки складну будову. На території майданчика городища знайдено капище, жертовник і три споруди-западини. Також, важливими об’єктами культового призначення на території городища були два колодязі. Діаметр круглого майданчика капища становив 9 м. Він був оточений вісьмома заглибленнями, що були жертовними ямами. Тому загальний діаметр капища має 17 м. Для городища характерна система валів і ровів, на яких горіли вогні. Крім того, на території городища виявлено три споруди-западини, що були заповнені камінням. Характерною ознакою городища-святилища Богит була також наявність залишків довгих наземних домів. Все це, на наш погляд, свідчить про культове призначення даної пам’ятки.
Були й інші матеріали, що визначили культовий характер Богита. Насамперед маємо на увазі залишки жертвопринесень. В трьох з восьми заглиблень виявлені людські скелети. В заглибленні 6 між камінням лежали кістки дитини 2-2,5 років, в заглибленні 8 – кістки немовляти. Там же знаходилось поховання дорослої людини – чоловіка, що мав близько 60 років. Кістяк лежав на спині, головою на захід з незначним відхиленням на південь, в ямі на дні заглиблення. Руки були покладені на грудях і тазу. Аналогічне поховання було виявлено в заглибленні 4, щоправда там кістяк був орієнтований головою на захід з відхиленням на північ. Кістки малих дітей були виявлені в заглибленнях 6 і 8. А в заглибленнях 4 і 6 були виявлені кістки людей похилого віку.
Саме тут виявлений Збруцький ідол, що є справжнім витвором мистецтва.
Являє собою чотиригранний стовп з вапняку висотою 2,57 м, з витесаним зображенням чотириликої голови, на яку надягнена шапка, тулуба і трьох ярусів, з усіх боків вкритий барельєфною композицією.
Цікаву інтерпретацію Збруцького ідола запропонував відомий дослідник слов’янського язичництва Борис Рибаков. Ключем цієї інтерпретації було уявлення про поділ Всесвіту на три зони: небо, землю і підземний світ.
За Рибаковим верхня зона складається з чотирьох богів – Лади (богиня весни, покровителька шлюбу і кохання, з кільцем в руці), Мокоші(богиня родючості, ріг достатку), Перуна( бог грози і війни) та бога без атрибутів. Середню зону складають двоє чоловіків і стільки ж жінок, які тримаються за руку. Можливо, вони були учасниками релігійного дійства і виводили хоровод. Нижню зону формував один бог, що підтримував своїми руками Землю. Напевно, ним був бог Велес. на задній грані ледве помітне зображення кола з шістьма шпицями – знак нічного, підземного сонця.
У давнину ідола було пофарбовано в червоний колір. З моменту знайдення Збруцького ідола не вщухають пристрасті навколо цієї знахідки, адже вона відображає не тільки рівень художньої майстерності, але й дає змогу реконструювати складний комплекс світогляду язичництва слов’ян.
Від 1851 р. Збруцький ідол зберігається в Краківському археологічному музеї. Копії в натуральну величину експонуються в кількох музеях, у т. ч. – істор. музеях Києва та Москви, у сквері біля Софійської площі в Києві, у музеях Львова.
Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак
e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com
Редактор – Ірина Гіщинська
А також, у Facebook –
Львівський історичний клуб 