Полісна структура Пліснеська, Стільська та Ревного
Structure of Plisnesko, Stilsko and Revne Polices
Автор – Рибчинський Нестор, студент-магістр історичного факультету ЛНУ ім. І.Франка
Остання чверть першого тисячоліття відзначається суттєвими змінами в розбудові населених пунктів. Починають з’являтись укріплені центри – городища. Окремі з них збільшуються до дуже великих розмірів. Серед них – Пліснесько, Стільсько (Львівщина) та Ревне (Буковина) та інші. Для них притаманні: велика площа, значна кількість оборонних ліній, наявність центрального укріпленого майданчика (ядра городища). Для таких укріплених поселень також притаманне чітке соціальне та функціональне зонування.
Серед зазначених городищ найкраще дослідженим є Пліснесько. Воно виникає на високому мисовому підвищенні імовірно в кін. VII – поч. VIII ст. на місці сучасного ур. Оленин Парк, який згодом починає відігравати роль культового місця. Саме святилище проіснувало близько 50 років і було знищене у зв’язку з походом Володимира Святославовича на Білих Хорватів 992 р. Сакральний центр знаходився у найважливішому місці городища. Воно було найкраще захищене ( 6 внутрішніх ліній захисту та система зовнішніх рубежів). Підставою вважати язичницький релігійний центр найважливішою частиною городища є також і те, що наразі дослідникам не вдалось знайти інших решток палаців військової верхівки чи центрів публічної влади.
Окрім цього особливої уваги заслуговує оборонний вал № 5. На ньому не проводили жодних археологічних досліджень, хоча фахівці вважали його останньою лінією захисту давньоруського часу (саме тому час від часу можна зустріти думку про доволі великі розміри давньоруського городища). Головна мета пошукових робіт полягала в тому, щоб визначити час функціонування та характер забудови цієї оборонної споруди.
Оборонна лінія №5 була однією з найпотужніших на Пліснеському городищі. До її складу входили: земляна основа валу, бойові камери у валах, дерев’яна стіна. Варто наголосити, що оборонна лінія такої конструкції є унікальною, аналогів, наразі, не знайдено. На основі цього можна висунути гіпотезу, що ця оборонна лінія обороняла багатших мешканців Пліснеського городища, однак для підтвердження цієї думки потрібні широкі дослідження забудови цієї ділянки городища.
Стільське городище знаходиться неподалік м. Миколаєва Львівської області. З початку 80-х рр. і до 2000 р. пам’ятку вивчає Орест Корчинський. За цей час маємо відомості про топографію пам’ятки, характер конструкцій оборонних укріплень, забудову укріплених частин міста.
Укріплений дитинець був розміщений у центральній частині давнього міста – понад 100 м над дзеркалом р. Колодниця. У плані центральна площа поселення має форму близьку до прямокутника (300×500м) із заокругленими кутами. Найбільша висота на поверхні дитинця зафіксована у його східній частині, на гребені валу. Віднайдені рештки оборонної лінії вказують на те, що на поверхні валу знаходилась стіна зрубної конструкції, в якій періодично знаходились оборонні вежі.
Однак, на центральній площі знайдено сліди зрубної забудови. Це невеличкі майданчики з горизонтальною поверхнею прямокутної у плані форми 4,0×7,0 м, що виступали над довкіллям на висоту 0,2–0,3 м. В одному з них виявлено фрагменти посуду, які Орест Корчинський датує ІХ–Х ст.
Таким чином, дослідження Стільського городища дозволять зробити лише попередні висновки щодо конструктивних особливостей оборонних ліній. На основі візуальних досліджень найпотужнішою є лінія оборони, що оточує центральний майданчик городища.
Ще одним великим поселенням було Ревне ІІ. Воно, як і попередні городища, обмежоване великою кількістю ліній оборони: однією зовнішньою та кількома внутрішніми. Борис Тимощук датував два будівельні періоди укріплених ліній ІХ і Х ст. На його думку пізніші оборонні лінії належали вже до давньоруської фортеці, однак згодом хронологія слов’янських поселень була переглянута і їх віднесли до останньої фази існування старожитностей райковецької культури.
Основну роль на городищі відігравав укріплений майданчик, розташований у найвищій точці поселення. Його розмір сягав 300 × 160 м. Оборонні лінії складались з масивних валів–платформ та стін зрубної конструкції. На цьому майданчику були знайдені кілька заглиблених жител та ремісничий комплекс. Інші оборонні лінії, на думку Бориса Тимощука, мали стовпову конструкцію. На цій укріпленій ділянці простежено багато заглиблень, що імовірно є рештками заглиблених жител. Вони розміщені групами по 5–6 споруд, що дозволяє стверджувати про дворову забудову цієї ділянки городища. Також в межах поселення було віднайдено п’ять ремісничих майстерень.
Таким чином, ми можемо виділити окремі елементи забудови: культові місця (храми), функціональне зонування, наявність великої кількості оборонних ліній та ін. Окрім цього, про полісну структуру вказує і особливий соціальний зв’язок, який дослідник античності С. Утченко запропонував називати «громадянською спільнотою» (остаточним підтвердженням такої концепції можуть стати центральні площі з громадською та торгівельною фунуціями. Наразі релікти такої площі знайдені лише в Галичі, в районі Галичиної могили). Ще одним доказом на користь полісної структури є наявність так званих «гнізд поселень», тобто цілий ряд неукріплених селищ гуртуються навколо великого укріпленого городища. Варто зазначити, що наразі не дослідженою залишається територіально-адміністративна структура, тобто підпорядкування менших полісів – більшим.
Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак
e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com
Редактор – Ірина Гіщинська
А також, у Facebook –
Львівський історичний клуб 