Загадка Умберто Еко
Тайна Умберто Эко
The secret of Umberto Eco
Загадки храму і хитросплетіння долі,
Таємні двері й книги дивні,
Здається, ніби всі тут грають лицемірно ролі,
І, думається, що у всіх гріхах монахи винні.
І я вже знаю більше, ніж належить,
Померти час настане і мені,
Дізнатись, лиш від кого це залежить!
За це готовий опинитись у труні!
Автор – Іванна Когут, студентка історичного факультету Львівського національного університету імені І.Франка
Найскладніше, напевне, не написати про книгу так, щоб її хотіли після цього читати, а розповісти усе і водночас нічого зайвого.
«Хто ж винен у всіх гріхах?», – питання, яким пронизані усі сторінки неймовірного роману Умберто Еко. Тут, не лише незвична детективна лінія з нестандартним ходом розслідування, а й глибоко історичний контекст періоду Авіньйонського полону пап наприкінці правління папи Іоанна XXII. І, варто одразу зазначити, що цей детектив майстерний і аж ніяк не нудний, а навіть непередбачуваний. Роману «Ім’я Рози» важко дати об’єктивну оцінку. Він є цікавим не лише проникливими описами релігійних дискусій. Сюжет вибудований просто шедеврально! Усі події відбуваються за відносно короткий строк – 7 днів. І це число не один раз зустрічається у книзі. Символізм, властивий церкві, не оминув цього твору. Лабіринти бібліотеки побудовані за його принципом, до тонкощів продумані усі деталі.
Цікаво, що за увесь час читання, чим більше розкриваються таємниці обителі, тим сильніше бажання розгадати, який монастир став прототипом для автора. Насправді, існує вже маса таких припущень, тому неважко поринути у вир дискусій. І для кожного читача це, вочевидь, буде інше місце.
Така неймовірно багата на унікальні книги обитель, частина з яких заборонена церквою, виявляється не безгрішною. Чи то книги спонукають монахів грішити, чи те, що в абатстві знайшли порятунок колишні єретики, але таємничі вбивства – це лише мала частина з усіх скоєних злочинів.
«Інквізитори відчувають сморід диявола там, де хтось збунтувався проти смороду екскрементів диявола»,
– ось яка фраза влучно пояснює, чому кардинал, який прибув на переговори одразу розпочинає судовий процес і звинувачує у єресі одного з ченців. Він став свідком лише малої долі усього, що відбувалось у монастирі з настанням ночі. Але, по-суті вбивця бореться за вірність догмам церкви, чим монахи почали відверто гребувати. Вбивця у романі, набагато більше, ніж фанатик, він уособлення покори Божим Заповідям і боротьби з безчинствами ченців. Зрештою, абатство, яке загрузло у грязюці зникає з лиця землі, не через одну людину, а через усіх грішників, які у ньому жили. І, наряд чи гріхи головного злочинця, зроблені задля спасіння, гірші, ніж ті, якими монахи, самі того не знаючи, погубили обитель.
Остання сцена агонії, у якій Умберто Еко врешті розкриває головну таємницю книги, моторошна і водночас захоплює настільки, що подих перевести згадуєш, лише коли перегортаєш останню сторінку.
Наостанок варто додати, що з перших сторінок вже можна здогадатись, хто головний винуватець і злочинець, але суцільна інтрига і висока майстерність змушують читати, навіть, якщо ти абсолютно впевнений у своїй здогадці.
В ілюстративному ряді використано ілюстрації книжкових видань твору, фото з соціальної мережі instagram, а також кадри з фільму “The Name of the Rose” (1986). Автор поезії – Іванна Когут.
Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак
e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com
Редактор – Ірина Гіщинська
А також, за цими посиланнями:
Facebook –
Львівський історичний клуб 