ХХІ століття з характерними для нього ознаками глобалізації та технологізації ставить перед будь-якою наукою нові вимоги. Ці вимоги, найчастіше, зумовлюють її прогрес, оскільки працювати за старими схемами, засобами і методами стає все важче, і все менш ефективно. Однією з таких вимог є відповідність науки(як джерела знань) та медіакомунікацій (як засобу його поширення). Позаяк жодна наука не є відокремленою від суспільства, а навпаки йому служить, виконуючи своєрідне «соціальне замовлення», питання поширення наукових здобутків (а точніше знань) в суспільстві має неабияку актуальність. Особливо, коли йде мова про сферу гуманітаристики, частиною якої є історія загалом та медієвістика зокрема.