ЧОМУ ПАЛЕОГРАФІЯ ЦЕ НУДНО? (звіт з лекції)

Львівський медієвістичний клуб

Наукове товариство історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка

Кафедра історії середніх віків та візантиністики

Звіт з відкритого засідання Львівського медієвістичного клубу

на тему:

ЧОМУ ПАЛЕОГРАФІЯ ЦЕ НУДНО?

Одним із найбільш проблемних предметів для студентів-істориків є палеографія.

В ході її вивчення студенти зіштовхуються з багатьма труднощами. Зокрема, для більшості є незрозумілою дуже заплутана номенклатура письма. Бастарда, ротунда, старий римський курсив, новий… І так безліч-безліч назв, спроба розібратись в яких загрожує нервовим зривом? Однак, якщо подумати, чи це потрібно комусь крім палеографів? Чи, може, людині яка не ставить собі за мету займатись палеографією як наукою, не варто перейматись, якщо вона не знає всіх найменувань та класифікації, а треба просто розуміти що ти робиш і для чого тобі подібна інформація.

Іншим питанням, яке часто заставляє людей відвернутись від палеографії є питання джерел. Живучи у XXI столітті і говорячи про Середньовіччя та Відродження, ми рідко коли можемо говорити про цілком нові, ніким раніше не публіковані джерела. Так навіщо палеографія, якщо джерела є опубліковані? Відповідати на це питання, я вважаю, треба з середньовічним кодексом в руках. Бо перш за все, всі ми вивчаємо людей. Які писали ці книги, виводячи кожну літеру чи недбало, свято вірили в свою місію донести інформацію чи засипали над рукописом, залишали маргіналії, писали веселі чи сумні ремарки – прагнули залишитись в пам’яті, в історії. Тож, варто задуматись чи потребує ваша робота чогось нового, живого і справжнього, чи вона так і залишиться просто текстом передрукованого десятками людей джерела.

Короткий коментар від мене (Дмитра Димидюка) – Ми настільки прагнули знань, що шукали будь-де вільну аудиторію, щоб послухати Ксенію Скшентувенську